 |
Індивідуальні підходи до лікування і прогнозування інфекцій, що виникають у ранах
|
|
Г.К. Степанківська, А.Б. Прилуцька, О.І. Прилуцький, Т.М. Цапенко
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ
Резюме. Розбіжності у показниках ефективності застосування різних методів терапії обумовили необхідність визначення критеріїв диференційованого призначення препаратів із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулюючими властивостями на підставі проведення аналізу факторів ризику виникнення гнійних ран, загальних та місцевих проявів інфекційного процесу, результатів бактеріологічних, імунологічних, цитологічних та кристалооптичних методів досліджень у породіль. Урахування вищезазначених критеріїв при гнійних ранах дозволяє підвищити ефективність лікування за рахунок індивідуального підходу і прогнозування наслідків терапії на підставі динамічного оцінювання ступеня тяжкості перебігу інфекційного процесу у таких хворих.
Резюме. Различия в показателях эффективности использования разных методов терапии обусловили необходимость определения критериев дифференцированного назначения препаратов с сорбционно-дезинтоксикационными и иммуномодулирующими свойствами на основе проведения анализа факторов риска относительно возникновения гнойных ран, общих и местных проявлений инфекционного процесса, результатов бактериологических, иммунологических, цитологических и кристаллооптических методов исследования у рожениц. Учитывая вышеперечисленные критерии при гнойных ранах, можно повысить эффективность лечения за счет индивидуального подхода и прогнозирования последствий терапии на основе динамического оценивания степени тяжести течения инфекционного процесса у таких больных.
Summary. The distinctions in results of efficiency of use of different methods of therapy have caused necessity of definition of criteria of differentiated appointment of applications with sorption-detoxication and immunomodulatory properties on the basis of carrying out of analysis of risk factors concerning occurrence of purulent wounds, the general and local displays of infectious process, results of bacteriological, immunological, cytologic and crystal optical methods of research at lying-in women. Considering the criteria set forth above at purulent wounds, it is possible to raise efficiency oftreatment at the expense of an individual approach and forecasting of consequences of therapy on the basis of dynamic estimation of severity level of a current of infectious process of such patients.
Вступ
Аналіз наукової літератури показав складність проблеми лікування гнійних ран в акушерській практиці, оскільки процесс загоєння гнійної рани залежить від багатьох факторів. Одне із провідних місць в цьому процесі належить розвитку вторинної імунної недостатності, характер якої необхідно враховувати при лікуванні акушерських ран, що й обумовило цілеспрямоване використання в комплексній терапії методів імунопрофілактики та імунотерапії [2, 4].
Лікування гнійних ран повинно включати хірургічні і консервативні методи та засоби, що пов'язано з неможливістю повного висікання нежиттєздатних тканин за хірургічної обробки гнійної рани [7, 8]. Тому великий розвиток отримали методи сорбційної терапії [1, 3, 9].
Механізм лікувального ефекту сорбентів у рані полягає у капілярному дренажі, антимікробному впливові, стимуляції процесів регенерації, сорбції мікробів та їх токсинів, ексудаті медіаторів запалення, ферментів, ендотоксинів. Тобто дія сорбентів спрямована на раннє відновлення адекватного лімфатичного дренажу тканин і санацію регіонарного лімфатичного русла [1, 6].
Метою дослідження було визначення критеріїв диференційного призначення препаратів із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулюючими властивостями при гнійних ранах.
Матеріал і методи дослідження
Обстежено 115 породілей із гнійними ранами передньої черевної стінки (після кесаревого розтину) та промежини (епізіо-перінеотомія), які в залежності від методу лікування були розподілені на групи: І група — 42 породіллі із гнійними ранами, яким проводилось лікування хітиновмісною біологічно активною речовиною мікотон (пероральне та місцеве застосування); ІІ група — 45 породілей із гнійними ранами, які отримували гентаксан (аплікаційна сорбція); ІІІ група (контроль) — 28 породілей із гнійними ранами, яким було призначено лікування традиційними методами.
Для оцінки ефективності різних схем терапії застосовувалися клініко_лабораторні, імунологічні, мікробіологічні, цитологічні, гістологічні методи дослідження, а також метод поляризаційної мікроскопії. Загальна кількість досліджень різними методами склала 2075.
Результати досліджень та їх обговорення
Різна ефективність запропонованих методів терапії обумовила необхідність визначення критеріїв диференційованого призначення препаратів із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулюючими властивостями на підставі проведення аналізу факторів ризику виникнення гнійних ран, загальних та місцевих проявів інфекційного процесу, результатів бактеріологічних, імунологічних, цитологічних, кристалооптичних методів дослідження (табл.).
Фактори та ознаки, наявність яких характеризувала ускладнений перебіг післяпологового періоду, були оцінені за балами, сума яких давала уявлення про ступінь тяжкості стану породілей із гнійними ранами.
Ступінь вираженості патологічного процесу оцінювали за 4-бальною системою. За сумарною величиною бальної оцінки було визначено 3 ступені тяжкості перебігу інфекційного процесу: слабкий, коли оцінка не перевищувала 24 бали, середній — 25–54 балів, високий — 55–70 балів.
Позитивний ефект лікування визначався бальною оцінкою, яка була не менше, ніж на порядок від такої через 2–3, 5–6 і 8–9 днів від початку терапії (градації тяжкого, середнього ступеня; середнього і слабкого).
Аналіз бальної оцінки у обстежених групах до лікування показав, що тяжкий ступінь перебігу патологічного процесу у І групі мали 24 (57,1%) породіллі, в ІІ групі — 21 (46,7%), в ІІІ — 12 (42,9%), середній ступінь тяжкості було відмічено у 14 (33,3%), 18 (40,0%) і 10 (35,7%) жінок, слабкий — у 4 (9,5%), 6 (13,3%) і 6 (21,4%) обстежених відповідно (рис. 1).
Через 2–3 доби терапії у групах було визначено, що лікування гнійних ран з мікотоном (І група) знизило кількість породілей із тяжким ступенем патологічного процесу до 26,2% проти 57,1% — до лікування. У ІІ групі кількість породілей із тяжким ступенем перебігу запального процесу зменшилася тільки на 8,9%, а в ІІІ групі — на 3,6%. Значно збільшився відсоток породілей на 2–3 добу лікування з середнім ступенем тяжкості процесу: в І групі — з 33,3 до 50,0%, в ІІ групі величина показника змінилась значно менше — з 40,0 до 44,4%, в ІІІ групі відсоток жінок зі середнім ступенем тяжкості процесу зовсім не змінився і становив 35,7%. Слід зазначити, що на 2–3 день лікування в усіх групах збільшилася кількість породілей з низьким ступенем тяжкості патологічного процесу, але найбільш виражені зміни спостерігалися в І групі, де цей показник підвищився на 14,3% проти 4,4% — у ІІ і 3,0% — у ІІІ групах (рис. 2).
На сьогоднішній день доведено, що ефективність імуномодулюючої дії препаратів цього класу залежить від чутливості організму (а саме, його імунокомпетентних клітин — лімфоцитів) до певного імуномодулятора [5]. Тому, одним із критеріїв призначення хворим мікотону вважали рівень чутливості лімфоцитів до препарату.
В середньому чутливість лімфоцитів до цього лікарського засобу склала 36,6 3,4%. Визначено, що у 2 (4,8%) випадках чутливість реєструвалася на рівні 20–25%, у 3 (7,1%) — 26–30%, у 12 (28,6%) — 31–35%, у 25 (59,5%) — 36–40%. Слід зазначити, що серед жінок цієї групи не виявлено випадків повної відсутності чутливості лімфоцитів до мікотону. Розподіл обстежених за рівнем чутливості показав, що навіть за умови низьких рівнів чутливості лімфоцитів до мікотону проявлявся імуномодулюючий ефект, тобто одним із критеріїв призначення препарату була наявність певного рівня чутливості до нього (рис. 3).
Для визначення інших критеріїв вивчалася ефективність лікування запропонованими методами при різних варіантах бальної оцінки, що відповідала тяжкому ступеню перебігу інфекційного процесу. Таким чином, критерієм призначення мікотону можна вважати суттєві порушення загального і місцевого імунітету, які супроводжуються змінами цитологічних і кристалооптичних характеристик гнійного процесу.
Подальша оцінка ефекту лікування показала, що на 4—5 добу у породілей внаслідок терапевтичного впливу мікотону (І група) тяжкий ступінь перебігу патологічного процесу відмічався тільки у 2 (4,8%) жінок, при цьому при застосуванні гентаксану (ІІ група) таких хворих було 11 (24,4%), а в ІІІ — 9 (32,1%). Така тенденція на 4–5 добу лікування щодо зменшення середнього ступеня перебігу патологічного процесу спостерігалася у пацієнток І групи — 18 (40,0%) випадки, в ІІ групі — 21 (46,7%), в ІІІ групі — 11 (39,3%). Слабкий ступінь тяжкості перебігу патологічного процесу у цей проміжок часу частіше відмічався у жінок І групи — 22 (52,4% випадки, ніж у хворих ІІ — 13 (28,9%) і ІІІ груп — 8 (28,6%) (рис. 4).
На 8-9 добу лікування бальна оцінка свідчила про відсутність пацієнток з тяжким та середнім ступенем перебігу патологічного процесу в обох групах спостереження (рис. 4). Слід зазначити, що у жінок І групп також не відмічалося слабкого ступеня тяжкості перебігу інфекційного процесу, що було підтверджено клінічними та лабораторними даними, які свідчили про перехід другої фази гнійного процесу у третю. При цьому у ІІ групі слабкий ступінь тяжкості захворювання відмічався у 24 (53,3%) породілей, що свідчило про більш повільний перебіг реперативних процесів у рані порівняно з пацієнтками І групи (рис. 3).
У жінок ІІІ групи на 7–8 добу лікування тяжкий ступінь інфекційного процесу відмічався у 6 (21,4%) жінок, середній — у 13 (46,4%), слабкий — у 9 (32,1%).
Слід зазначити, що комплексний аналіз динаміки перебігу раневого процесу у породілей впродовж курсу терапії дозволив встановити, що висока бальна оцінка є свідоцтвом розвитку тяжкого гнійного процесу, а також тривалого зберігання клінічних проявів та порушень загального і місцевого імунітету у таких хворих.
Висновки
Таким чином, оцінювання стану пацієнтки через 2–3 доби після проведеної терапії має прогностичне значення для визначення адекватності та забезпечення високої ефективності застосованого методу лікування. Крім того, урахування критеріїв диференційованого призначення препаратів із сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулюючими властивостями при гнійних ранах надасть можливість лікарям значно покращити підбір тактики супроводу таких хворих і прогнозування ефективності терапевтичних заходів на підставі динамічного спостереження за пацієнткою і бальної оцінки ступеня тяжкості перебігу інфекційних процесів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Адамян А. Современные перевязочные средства // Провизор. — 1997. — № 1. — С. 8—9.
2. Алехин Е.К., Лазарева Д.Н. Проблема фармокологической стимуляции иммунитета // Эксперим. и клин. фармакология. — 1994. Т. 57, № 4. — С. 3—6.
3. Аплікаційна вульнеросорбція післяопераційних ран та ентеросорбція у ЛОР-онкології / Абизов Р.А., Знаменський В.А., Кульчиковський В.Є. та ін.: Зб. наук. праць «Біосорбційні методи і препарати в профілактичній та лікувальній практиці». — К., 1997. — С. 132—135.
4. Багній Н.І. Обґрунтування імунокорекції та ентеросорбції у комплексному лікуванні породілей з гестаційними пієлонефритами // Ліки. — 1998. — № 1. — С. 17—20.
5. Исачкова Л.М., Плехова Н.Г. Новые данные к современной концепции антиинфекционной резистентности // Микробиология, эпидемиология и иммунология. — 1997. — № 5. — С. 67—70.
6. Павлов В.В., Плешаков В.П., Майбородин И.В. Осложнения сорбционно-аппликационной терапии гнойных ран // Хирургия. — 1999. — № 1. — С. 12—13.
7. Трутяк І.Р. Інфекційні ускладнення ран. — Львів: Інтелект плюс, 1999. — 126 с.
8. Lebhers T.B., Hellman L.P., Madding R. Doublebling study of premature rupter of the membranes // Amer. J. Obstet. Gynecol. — 1993. — V. 168. — P. 218—225.
9. Wittman D.A. Intraabdominal infections. — Frankfurt, 1991. — S. 5.
Ключові слова: породіллі, інфекційно-запальні процеси, терапія, препарати з сорбційно-дезінтоксикаційними та імуномодулюючими властивостями.
Ключевые слова: роженицы, инфекционно-воспалительные процессы, терапия, препараты с сорбционно-дезинтоксикационными и иммуномодулирующими свойствами.
Key words: lying-in women, lemic-inflammatory processes, therapy, application with sorbtion-detoxication and
immunomodulatory properties.
|
|
| :
2010/10/21 17:00:58
7356 |
|
|
