|
Лікування бактеріального вагінозу у вагітних
|
|
Л.Б. Маркін, Г.Я. Кунинець
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Вступ
Проблема запальних захворювань статевих органів у жінок залишається однією з найважливіших в акушерстві та гінекології. У повсякденній практиці нерідко зустрічаються хворі з рецидивуючими патологічними білями, лейкореєю, які практично не піддаються традиційній протизапальній та антибактеріальній терапії. Питома вага генітальних інфекцій в структурі материнської і перинатальної захворюваності складає близько 60% [4]. Сьогодні виникнення генітальних інфекцій значною мірою обумовлено патологічною аутофлорою з переважанням змішаних мікробних асоціацій бактерій аеробів і/або анаеробів [2, 5].
До недавнього часу вважалося, що вагітність маловпливає на склад мікрофлори жіночих статевих органів, проте клінічні спостереження і сучасні мікробіологічні технології змусили змінити цю точку зору. Відомо, що під час вагітності проходить перебудова гормонального статусу в сторону переважання гестагенів — гормонів вагітності. Під їх впливом підвищується секреція шийкового слизу, зростає рівень рH (середовище стає більш лужним), що призводить до зміни мікрофлори піхви та розмноження так званої умовно_патогенної флори, яка в нормі є характерною, але при збільшенні популяції здатна викликати різноманітні неприємні явища і спричинити розвиток запальних процесів. Виникає «замкнуте коло»: з однієї сторони, знижується кислотність середовища піхви, що призводить до розмноження «неправильної» флори, а вона, в свою чергу, витісняє лактобацили, які здатні підтримувати «здорову» кислотність. Таким чином розвивається так званий дисбіоз або бактеріальний вагіноз, що характеризується рясними і тривалими виділеннями з піхви, нерідко з неприємним запахом, в яких, як правило, не виявляються поширені патогенні збудники: гонококи, тріхомонади і гриби.
Відомо, що при бактеріальному вагінозі у 3–4 рази збільшується ризик розвитку вагініту і ендоцервіциту у вагітних. Бактеріальний вагіноз у кілька разів збільшує ризик розвитку такої акушерської патології, як передчасні пологи (в 2–3 рази), передчасне вилиття навколоплодових вод (в 4–5 разів), хоріамніоніт (в 2–6 разів), самовільне переривання вагітності (в 3–4 рази), запалення після операційних ран (в 5–9 разів) [1]. У післяродовому періоді деякі представники анаеробної аутофлори можуть виступати в ролі збудників метроендометриту, перитоніту, сепсису [7]. Нарешті, мікроорганізми шийки матки і піхви є джерелом мікрофлори новонародженого, якої він набуває при проходженні через статеві шляхи. Частота виявлення бактеріального вагінозу (БВ) серед населення коливається в різних країнах від 15 до 80% [9].
Діагностика БВ базується на даних клінічного і спеціальних лабораторних методів дослідження. Детальний збір анамнезу, оцінка характеру скарг, попереднього лікування дозволяє встановити правильний діагноз. Лабораторна діагностика БВ базується на визначенні рівня рH вагінальних виділень та проведенні амінотесту з 10% КОН. Відсутність або зменшення кількості молочнокислих бактерій (лактобацил, біфідумбактерій, молочнокислих стрептококів) в піхві призводить до змін показників рH у бік лужного середовища, що, в свою чергу, сприяє зростанню кількості грамнегативних анаеробних мікроорганізмів. Підвищена генерація анаеробів, що виробляють летючі аміни, визначає появу специфічного «рибного запаху». Однією з характерних лабораторних ознак БВ є поява клітин епітелію піхви, вкритих грамнегативними паличками («ключові клітини»).
Провідну роль при лікуванні БВ відіграє антибіотикотерапія. У клініці знайшли застосування різні антибіотики як вузького (метронідазол), так і широкого спектра дії [3, 8]. Антибіотикотерапія може проводитися місцево або системно. Значне місце в системній терапії займають препарати, що належать до споріднених груп макролідів та лінкозамідов [6]. Ці антибіотики достатньо ефективні стосовно аеробних та анаеробних бактерій, включаючи бактерії, розташовані внутрішньоклітинно [9]. Поряд із цим, під час вагітності перевага надається місцевому застосуванню антибіотиків для лікування вагінозу.
Метою дослідження було вивчення ефективності місцевої дії лінкозамідів при лікуванні бактеріального вагінозу у вагітних жінок в III триместрі.
Терапія БВ проводилася за допомогою Кліндаміцину, тобто антибіотика групи лінкозамідів у вигляді вагінальних супозиторіїв Мілагіну виробництва спільного українсько_іспанського підприємства «Сперко Україна», який містить у кожній супозиторії 0,1 г кліндаміцину фосфат. Препарат має бактеріостатичну дію, а також (у високих дозах) бактерицидний ефект проти багатьох грампозитивних та грамнегативних аеробних та анаеробних мікроорганізмів. Зазначений лікарський засіб високоактивний щодо мікроорганізмів, які найчастіше викликають бактеріальний вагіноз (гарднерели, мікоплазми, пептострептококи, бактероїди, гемофільна паличка, клостридії та ін.), також Мілагін порушує внутрішньоклітинний синтез білка на ранніх стадіях розвитку бактерій шляхом взаємодії з 50 S_субодиницями рибосом.
Матеріал і методи дослідження
Групу спостереження склали 30 жінок, у яких в терміні 37–38 тижнів вагітності виявили ознаки БВ. Вік обстежених пацієнток коливався у межах від 18 до 36 років (середній — 26,8 роки). Діагноз БВ визначався на підставі даних анамнезу, об'єктивного і лабораторного досліджень вагінальних виділень (виявлення «ключових клітин», наявність позитивного амінотесту — поява рибного запаху при змішуванні у рівних кількостях виділень з піхви та 10%_ного розчину КОН, рH>4,5). Для бактеріологічного аналізу брали мазок із заднього склепіння піхви на предметне скло, фіксували його методом висушування або в суміші Нікіфорова, забарвлювали метиленовим синім. До та після лікування проводили бактеріологічні дослідження із використанням набору селективних диференційно-діагностичних живильних середовищ. Після підтвердження діагнозу БВ усім пацієнткам призначали препарат Мілагін: по 1 супозиторію інтравагінально 1 раз на добу потягом 3-х днів поспіль перед сном (супозиторії вводили глибоко в піхву).
Результати дослідження та їх обговорення
Обстежені були в більшості першородячими жінками з анамнезом, типовим для фертильного віку. Загальна кількість виконаних абортів становила 15 випадків, у 6 пацієнток вагітності закінчувалися мимовільними викиднями, запальні захворювання жіночих статевих органів були зареєстровані у 9 жінок, у 1 пацієнтки в анамнезі виявлено і проліковано хламідійну інфекцію.
При опитуванні вагітних пацієнток найчастіше відмічалися скарги на рясні виділення, як правило, з неприємним запахом, а також свербіння і подразнення в області геніталій. Зокрема, рясні виділення спостерігалися у 100% обстежених, свербіння — у 90%, печія в області геніталій — у 85%, дизуричні явища — у 32% (табл. 1).
Такий характер скарг обумовлений специфікою стану при вагітності слизової оболонки піхви у жінок. Під час дослідження виділень з цервікального каналу у однієї вагітної були виявлені ознаки вираженого ендоцервіциту з великим вмістом лейкоцитів в полі зору (50–70).
Після проведення інтравагінального курсу введення 3_х супозиторіїв Мілагіну характер скарг пацієнток змінився істотним чином. Значно зменшився об'єм вагінальних виділень (10% спостережень), зник специфічний запах, лише у 4% жінок залишилися скарги на дизуричні явища. Жодна з пацієнток після проведеного курсу лікування не пред'являла скарг на свербіння та печію в області геніталій. У всіх спостереженнях були відсутні не лише клінічні ознаки БВ, але й отриманий негативний тест з КОН, що дозволяє однозначно говорити про клінічне одужання.
Після завершення терапії усі вагітні народили немовлят, причому у 26 випадках мали місце пологи per vias naturales, а в 4 спостереженнях за акушерськими показаннями вагітність закінчилася операцією кесаревого розтину. Післяпологовий період у всіх спостереженнях перебігав без ознак гнійно-септичної інфекції. Лише у однієї жінки відмічалися ознаки субінволюції матки, очевидно, пов'язані з великою масою плода (понад 4000 г). Випадків інтранатального інфікування плода не було зареєстровано.
Слід зазначити, що при використанні Мілагіну по вказаній вище методиці в жодному випадку не було виявлено будь_яких побічних ефектів.
Мікробіологічний контроль включав виділення та ідентифікацію мікоплазм, уреаплазм, гарднерел і мобілункусів, а також оцінку вмісту стафілококів, стрептококів та інших бактерій і грибів, що зустрічаються в піхві.
Мікроскопія мазків із слизової оболонки піхви була використана для оцінки кількості лейкоцитів, якісного і кількісного складу мікрофлори, наявності «ключових клітин».
До проведення лікування в мазках усіх обстежених жінок було виявлено велику кількість грам-позитивних та грам_негативних бактерій. Гарднерели у поєднанні з мобілункусами були виявлені у 10 жінок, гарднерели без мобілункусів — у 7, мобілункуси у поєднанні з іншими анаеробними бактеріями — у 5. У цих пацієнток також були виявлені «ключові клітини», присутність яких вважається обов'язковою під час визначення діагнозу «анаеробний вагіноз». Гриби роду Candida (псевдоміцелій і клітини, що розмножуються брунькуванням) відмічалися у 2 пацієнток, у деяких обстежених жінок також були виявлені мікоплазми у поєднанні з уреаплазмами (1 випадок), тільки мікоплазми — у 2 пацієнток, виключно уреаплазми — у 3, тобто мікоплазми і/або уреаплазми в різних поєднаннях присутні на слизовій оболонці у 6 хворих. На користь наявності патологічного стану у обстежених вагітних свідчила велика кількість лейкоцитів на слизовій оболонці піхви.
Як видно із даних, наведених в табл. 2, після обробки слизової оболонки Мілагіном кількість мікрофлори, що виявлялася в мазках, різко знизилася (в деяких випадках аж до її повного зникнення). Так, характерною ознакою була зміна мікрофлори із зменшенням кількості стафілококів і деяких грамнегативних паличок та коків, що вказує на нормалізацію мікрофлори слизової оболонки піхви у обстежених жінок.
У хворих, в пробах яких були виявлені гарднерели і/або мобілункуси, обробка Мілагіном призвела до повної елімінації зазначених мікроорганізмів. Терапевтичний ефект спостерігався також і по відношенню до мікоплазм і уреаплазм. Дані мікроорганізми після лікування були виявлені тільки у однієї пацієнтки. Слід зазначити, що мікоплазми і уреаплазми часто проникають в клітини епітелію, де стають порівняно недоступними для антибіотиків.
Отримані в ході дослідження дані свідчать про високу протимікробну активність препарату Мілагін по відношенню до мікроорганізмів, які викликають вагіноз у жінок. Повністю (100% випадків) вдалося позбутися різних збудників вагінозу, як у випадку моно-, так і змішаних інфекцій анаеробів. У 5 із 6 хворих була ліквідована моно- і змішана інфекції мікоплазма/уреаплазма. Результатом нормалізації мікробіологічного пейзажу було різке зниження кількості лейкоцитів, що виявлялися в мазках з піхви у обстежених вагітних: загальне число лейкоцитів в полі зору знизилося, в середньому, у 20 разів, при цьому у 12 жінок після лікування вони взагалі не були виявлені.
Висновки
1. Застосування Мілагіну виробництва спільного українсько-іспанського підприємства «Сперко Україна» при лікуванні пацієнток із проявами бактеріального вагінозу (по 1 супозиторію інтравагінально, одноразово протягом доби впродовж 3_х днів поспіль перед сном) приводить до повного клінічного нівелювання ознак захворювання у вагітних жінок в ІІІ триместрі.
2. Призначення препарату Мілагін вагітним з проявами БВ забезпечує ефективну профілактику інфекційних ускладнень як у матері, так і у новонародженої дитини.
3. Мілагін не викликає жодних побічних реакцій під час терапії вагітних жінок, хворих на БВ.
4. Отримані результати дослідження засвідчили високу ефективність Мілагіну, який може бути рекомендований у якості препарату вибору при лікуванні даної патології у вагітних жінок.
ЛІТЕРАТУРА
1. Евсюкова И.И. Роль инфекционного фактора в развитии перинатальной патологии плода и новорожденного // Вестн. Рос. Ассоц. акушеровгинекологов. — 1997. — № 4. — С. 28—32. 2. Кира Е.Ф., Цвелев Ю.В. Терминология и классификация бактериальных инфекционных заболеваний женских половых органов // Вестн. Рос. Ассоц. акушеров_гинекологов. — 1998. — № 2. — С. 72—77. 3. Мальцева Л.И., Миннуллина Ф.Ф. Применение гексикона при бактериальном вагинозе у женщин // Гинекология. — 2003. — Т. 5, № 3. — С. 92—94. 4. Наджарян И.Г., Костючек Д.Ф. Факторы риска акушерско-гинекологической патологии при беременности и в родах, приводящие к перинатальным потерям // Ж. акушерства и женских болезней. — 2004. — № 1. — С. 49—54. 5. Савичева А.М., Башмакова М.А. Диагностика пренатальных инфекций // Клин._лаб. консилиум. — 2003. — № 1. — С. 26—30. 6. Страчунский Л.С., Белоусова Ю.Б., Козлова С.Н. Антибактериальная терапия. Практическое руководство.— М., 2000. — С. 123—131. 7. Рецидивирующий бактериальный вагиноз у беременных: связь с заболеваниями, передаваемыми половым путем / Тареева Т.Г., Туманова В.А. и др. // Вестн. Рос. Ассоц. акушеров_гинекологов. — 1999. — № 3. — С. 71—76. 8. Тихомиров А.Л., Лубнин Д.М. Современные подходы к лечению воспалительных заболеваний женских половых органов. Методические материалы. — М., 2003. — 24 с. 9. Уварова Е.В., Султанова Ф.Ш. Влагалище как микросистема в норме и при воспалительных процессах гениталий различной этиологии // Гинекология. — 2002. — Т. 4, № 4. — С. 189—196.
Ключові слова: бактеріальний вагіноз, вагітні, Мілагін.
Ключевые слова: бактериальный вагиноз, беременные, противовоспалительное лечение, Милагин.
Key words: bakterial vaginosis, pregnancy, Milagin.
Реклама:
книги интернет магазин медицина, английский
билет автобус Европа
Транспортные новости и статьи
Книги верстка, макетирование, дизайн
интересные новости со всего мира
строительство и ремонт, недвижимость
Приятного просмотра Остаться в живых 6 сезон | товары для рукоделия интернет-магазин | дизайн каталога, дизайн упаковки | купить справку о болезни или справки с результатами различных анализов |
|
:
2009/2/18 12:03:30
9118 |
|
|