 |
Методика застосування куксових вкладок замість стандартних абатментів
|
|
М.І. Міняйло, В.Є. Жданов, В.Є. Жданов, Б.С. Козлов
Донецький медичний університет ім. М. Горького
Стоматологічний центр «Dent Art Studio»
Резюме. У статті проведений порівняльний аналіз використання стандартних супраструктур з різними трансгінгівальними частинами та запропонованою конструкцією головки імплантату, що фіксується на куксових вкладках. Зроблено висновок про ефективність використання куксової конструкції супраструктур імплантатів з метою покращення естетичних результатів реставрації, особливо у фронтальному сегменті зубних рядів, навіть з атрофічною слизовою оболонкою. Показано переваги запропонованої нами конструкції, що полягають у значному підвищенні рівня естетики порівняно зі стандартними конструкціями супраструктур імплантатів, спрощенні технічних етапів, підвищенні ступеня фіксації в порожнині рота.
Ключові слова: трансгінгівальний біодизайн, естетичний ризик, прогнозована естетика, залишкова естетика, фронтальна ділянка, куксові вкладки.
Установлення імплантатів у передньому відділі верхньої щелепи є однією з найскладніших задач в імплантології, що пов’язано з високими естетичними вимогами пацієнтів і складними анатомічними умовами в цій ділянці. Оскільки фронтальні групи зубів мають більше естетичне значення, ніж дистальні групи, при встановленні імплантатів у ділянці, що формує посмішку, ми зустрічаємося з ризиком порушити естетику. Адже інтеграція імплантату – це ще не повністю вирішена задача без урахування естетики: фестончатості, транспарентності, симетричності, природності м’яких тканин, «підтримуючих» коронку на імплантаті [1, 3, 5, 7].
У випадках відсутності вертикальної та горизонтальної атрофії альвеолярного гребеня необхідно керувати м’якими тканинами так, щоб вони «облямували» пришийкову частину коронки, формуючи фестончатість і міжзубні сосочки, визначаючи ступінь покриття тканинами імплантатів і формуючи майбутню єдину лінію шийок зубів на імплантатах і шийок сусідніх природних зубів. Загальновизнано факт рецесії кісткової тканини приблизно на 4 мм від межі з’єднання імплантату з головкою абатмента в силу відомих причин. Цей факт необхідно враховувати, оскільки чим більш апікально розташовано це з’єднання, тим більш виражена резорбція кісткової тканини [2, 3, 5, 6].
Дизайн трансгінгівальної частини імплантату є вирішальним фактором у досягненні оптимального естетичного результату. У зв’язку з цим існують два основних типи дизайну інтраслизової частини абатментів. Трансгінгівальна частина абатмента на своєму поздовжному зрізі може мати ввігнуту чи випуклу форму. Ця відмінність суттєво відчутна, коли нам необхідно забезпечити високий рівень естетики, наприклад, при проведенні реставрацій у фронтальному відділі щелепи. Обираючи той чи інший дизайн абатмента, ми за своїм розсудом можемо керувати рельєфом м’яких тканин [3].
Вибір профілю трансгінгівальної частини абатмента впливає на кінцевий результат – залишкову естетику (висота ясен по закінченні рецесії м’яких тканин після проведення імплантації).
Як видно на ілюстрації, використовуючи абатменти з випуклим уступом, ми формуємо тканину ясен, потоншену в міжзубному проміжку, що небажано само по собі, оскільки буде візуалізуватись уступ абатмента завдяки транспарентності м’яких тканин (рис. 1). Ця ситуація може і взагалі звести до мінімуму естетику, якщо в пацієнта тонкий біотип ясен. Отже, за деякий час ясенні тканини завдяки рецесії можуть надмірно опуститись, оголивши нічим не покриту металеву частину абатмента. Тому, протезуючи на «випуклих» абатментах, імплантолог неминуче зустрічається з ризиком можливої втрати естетики.
При використанні другого типу абатмента – увігнутого – естетичний прогноз виглядає краще. Установлюючи такі абатменти, ми отримуємо додатковий об’єм м’яких тканин, тобто товщина сосочка відносно збільшується, навіть при тонкому біотипі ясен (рис. 2). Завдяки цьому знижується рівень транспарентності ясен, але все ж таки, навіть при товстому біотипі ясен у пацієнта, ми не отримаємо очікуваного результату у фронтальній ділянці – із-за значної висоти уступ усе одно буде візуалізуватись крізь ясна. У даному випадку прогнозована естетика не буде сильно різнитись із залишковим результатом, і естетичний ризик знижується. Однак проблема, пов’язана з візуалізацією уступу крізь м’які тканини, усе одно залишається (рис. 3).
Вирішити поставлені естетичні задачі та звести до мінімуму естетичний ризик дозволяє система куксових вкладок, застосовуваних замість стандартних абатментів. Вкладка може не мати трансгінгівальної частини як такої, а якщо вона залишається в конструкції, то її висота складає всього близько 0,5 мм, що значно нижче трансгінгівальної частини стандартних абатментів. Якщо дозволяє ситуація, то і саму інтраслизову частину можна покрити керамікою, що повністю виключить можливість візуалізації металу крізь ясна й доведе естетичний результат до 100 відсотків (рис. 4).
Таке технічне рішення дозволяє досягти високої естетики (крізь м’які тканини буде візуалізуватись не металева частина абатмента, а керамічне покриття, підібране під колір сусідніх зубів, що само по собі надає конструкції природного вигляду). Таким чином, навіть якщо контур ясен опуститься нижче прогнозованого, оголиться не метал, а кераміка, що, звичайно, призведе до здовження клінічної коронки зуба, але не відіб’ється радикально на всій реставрації. Також, використовуючи нашу конструкцію, технік, відштовхуючись від клінічної ситуації, формує підясенний дизайн коронкової частини вкладки – «випуклу», «увігнуту» чи комбіновану. Це дозволяє сформувати м’які тканини максимально припустимої товщини в окремо взятій клінічній ситуації, адже в запропонованій конструкції виключено необхідність обточування абатмента у процесі роботи [1].
Проблема конструктивних особливостей імплантатів стоїть хоч і не так гостро, ніж естетичні труднощі, але також завдає чимало турбот лікарю-імплантологу. При протезуванні за допомогою головок, що пригвинчуються, ми створюємо багатошарову протетичну сандвіч-конструкцію, що складається з абатмента, фіксуючого гвинта та самої керамічної коронки. Тобто ми маємо в ясенній частині два стики з’єднання (1 – імплантат–абатмент, 2 – абатмент–коронка), що створює додаткові утруднення. Фіксуючий гвинт може відкрутитись у процесі служби чи, що ще більш погано, зламатись, що призведе не тільки до необхідності зняття ортопедичної конструкції, а й до утруднень, пов’язаних з висвердлюванням відламка гвинта з тіла імплантату [4]. Друга лінія з’єднання може визвати рецесію м’яких тканин чи їх атрофію, а наявна інтраслизова частина абатмента може офарбовувати іонами металу пришийкову частину ясен і надавати темного відтінку м’яким тканинам за рахунок їх транспарентності [5]. Використання керамічних абатментів і цирконієвих кілець не зменшує кількості з’єднань, але зменшує міцність супраструктур. Також велика кількість з’єднань у конструкції створює додаткові пункти ретенції для мікроорганізмів, що у свою чергу може призводити до розвитку запального процесу [6].
На наш погляд, протезування за методикою виготовлення куксових вкладок непрямим методом вирішує ряд поставлених задач, як естетичних, так і технічних (рис. 5, 6).
Методика на початку така ж, як і при протезуванні на двоетапних імплантатах. Після формування первинного контуру ясен і сосочків ми знімаємо за допомогою перехідника робочий відтиск і переводимо клінічну ситуацію на робочу модель за допомогою аналога імплантату та ясенного силіконового фрагмента. Після цього ми переходимо до моделювання на моделі вкладки разом із коронковою частиною під керамічне покриття. Тут особливо важливо досягти максимально точної припасовки з’єднання вкладки в ділянці шийки та залишити місце під керамічне покриття, щоб у подальшому не було нависаючого краю.
Знімний силіконовий фрагмент необхідний для моделювання підясенного біодизайну коронкової частини вкладки.
При протезуванні за стандартною методикою фіксація конструкції може здійснюватись трансоклюзійними гвинтами [4]. Через керамічне покриття проходить канал для введення гвинта, який потім необхідно заповнити пломбовим матеріалом, відтворивши рельєф зуба. Це втручання забирає додатковий час лікаря, який проводить реставрацію.
Запропонована конструкція виключає подібні труднощі, оскільки вся ортопедична конструкція базується на системі вкладок, на які безпосередньо нанесено керамічне облицювання (відсутній стик абатмент–ортопедична конструкція, присутній у стандартних системах імплантатів) (рис. 7).
У свою чергу вся ортопедична конструкція фіксується на інтраімплантатних частинах вкладок на цемент. Досягається дуже міцна фіксація, що виключає самовільне роз’єднання ортопедичної конструкції та імплантату.
ЛІТЕРАТУРА
1. Параскевич В.Л., Галиновская Т.В. Протезирование с использованием стандартных ортопедических компонентов системы «RADIX» // Современная стоматология. – 2005. – № 3. – С. 121–125.
2. Григоренко Я.М., Неспрядько В.П., Лось В.В., Григоренко А.Я. Планирование протезирования на внутрикостных имплантатах на основе изучения напряженно-деформационного состояния костной ткани челюстей // Современная стоматология. – 2004. – № 4. – С. 122–129.
3. Дениел Бузер, Уильям Мартин, Урс Белсер. Оптимизация эстетического результата имплантологического лечения в переднем отделе верхней челюсти: хирургические и ортопедические аспекты // Perio IQ. – 2005. – Выпуск 3. – С. 41–63.
4. Жусев А.И., Ремов А.Ю. Дентальная имплантация. Критерии успеха. – Москва, Центр дентальной имплантации, 2004. – 223 с.
5. Д-р Андре Бенаму. Имплантаты с керамической трансгингивальной частью: эстетические и пародонтальные результаты // Современная стоматология. – 2003. – № 1. – С. 83–86.
6. Опанасюк И.В., Опанасюк Ю.В. Одноэтапная имплантация. Немедленная нагрузка. Одноэтапный Q-IMPLANT фирмы «TRITON» (Германия) // Современная стоматология. – 2003. – № 2. – С. 86–92.
7. Заблоцкий Я.В. Новая философия ортопедического лечения включенных дефектов зубных рядов несъемными протезами с использованием имплантатов // Современная стоматология. – 2003. – № 3. – С. 93–102.
Резюме. В статье проведен сравнительный анализ использования стандартных супраструктур имплантатов с различными трансгингивальными частями и предлагаемой конструкцией головки имплантата, фиксируемой на культевых вкладках. Сделан вывод об эффективности использования вкладочной конструкции супраструктуры для имплантатов с целью улучшения эстетических результатов реставрации, особенно во фронтальном отделе зубного ряда, даже с атрофичной слизистой оболочкой. Показаны преимущества предлагаемой нами конструкции, заключающиеся в значительном повышении уровня эстетики по сравнению со стандартными конструкциями супраструктур имплантатов, упрощении технических этапов, повышении степени фиксации в полости рта, а также снижении уровня вероятности развития периимплантита в постимплантационном периоде за счет снижения количества стыков в конструкции между имплантатом и ортопедической конструкцией.
Ключевые слова: трансгингивальный биодизайн, эстетический риск, прогнозируемая эстетика, остаточная эстетика, фронтальная область, культевые вкладки.
Summary. Comparative analysis of using standard implant superstructures with different transgingival parts and of superstructure fixed on dowel cores was taken in the article. The conclusion about efficiency of using dowel cores with implants for the better aesthetic result, especially in frontal region with atrophic mucosa, was made. Advantages of the construction that is proposed are shown. This is: higher level of aesthetics compare to standard constructions of implant superstructures, simplification of technical steps, increase of fixation extent in oral cavity and decrease of periimplantitis development level in postsurgical period due to decrease of junctions between implant and prosthodontic construction.
Key words: transgingival biodesign, aesthetic risk, prognosis of aesthetics, residual aesthetics, frontal region, dowel cores.
Реклама:
книги интернет магазин медицина, английский
билет автобус Европа
Транспортные новости и статьи
Книги верстка, макетирование, дизайн
интересные новости со всего мира
строительство и ремонт, недвижимость
женские ремни интернет |
|
| :
2009/5/18 14:49:40
3858 |
|
|
