 |
Питання репродуктивного здоров'я та планування сім'ї у ВІЛ інфікованих жінок
|
|
С.П. Посохова
Одеський державний медичний університет
Резюме. Обстежено 870 ВІЛ інфікованих жінок, у яких виявлено поєднання декількох супутніх ІПСШ, хронічні запальні гінекологічні захворювання (25% випадків), патологія шийки матки (31,7%). Майже кожна третя ВІЛ інфікована жінка використовувала штучне переривання вагітності як основний метод планування сім'ї; для попередження небажаної вагітності та поширення ІПСШ лише 43,2% пар використовували бар'єрні методи та лише 7,9% — гормональну контрацепцію, а кожна п'ята жінка взагалі не застосовувала жодних заходів для контрацепції. Встановлено, що недостатню кількість інформації щодо важливості питань попередження небажаної вагітності та розповсюдження ВІЛ та ІПСШ відмічали 25% обстежених. Показано, що окреслені питання потребують вирішення з метою збереження репродуктивного здоров'я у жінок із зазначеною патологією.
Резюме. Обследовано 870 ВИЧ инфицированных женщин, у которых выявлено сочетание сопутствующих заболеваний, передающихся половым путем, хронические гинекологические воспалительные заболевания (25% случаев), патология шейки матки (31,7%). Почти каждая третья ВИЧ инфицированная женщина использовала искусственное прерывание беременности как основной метод планирования семьи. Для предупреждения нежелательной беременности только 43,2,% половых партнеров использовали барьерные методы, 7,9% — гормональную контрацепцию, а каждая пятая пациентка не использовала никаких методов контрацепции. Недостаточно информированными относительно важности вопросов предупреждения нежелательной беременности были 25% обследованных. Показано, что выявленные проблемы требуют неотлагательного решения с целью сохранения репродуктивного здоровья у ВИЧинфицированных женщин.
Summary. We examined 870 HIV infected women, who have high level of sexually transmitted infections (STIs), chronic inflammatory gynecological diseases 25% of women, cervical pathology — 31,7% of women. Almost every third women used abortion as main family planning method. Only 43,2% of sexual couples used barriers methods for prevention of unwanted pregnancies and STIs' prevention and 7,9% used hormonal contraception Every fifth HIVinfected women did not use any contraception. Onefourth of all examined women did not have enough knowledge about main issues on prevention of unwanted pregnancy, HIV and STI's transmission. Problems, described above, need to be addressed in order to maintain the reproductive health of HIVinfected women.
Вступ
Пандемія ВІЛ інфекції залишається однією з важливих та невирішених проблем сьогодення. За даними ВООЗ/ЮНЕЙДС, в країнах Східної Європи та Центральної Азії кількість людей, які живуть з ВІЛ, становить 1,6 млн. чоловік, що на 150% більше порівняно з показниками 2001 року [4]. Стратегічний підхід ВООЗ/ООН до профілактики вертикальної передачі ВІЛ інфекції включає 4 елементи: первинну профілактику ВІЛ інфекції серед населення; профілактику незапланованої вагітності серед ВІЛ інфікованих жінок; профілактику передачі ВІЛ інфекції від матері до дитини; надання допомоги та підтримки ВІЛ інфікованим жінкам, їх дітям та сім'ям [5, 17]. Існує тісний зв'язок між ВІЛ інфекцією, сексуальним та репродуктивним здоров'ям, так як понад 75% випадків ВІЛ інфікування відбувається під час сексуальних контактів або шляхом вертикальної передачі від матері до дитини [19].
На тлі несприятливої демографічної ситуації важливого значення набувають питання збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я, яке є важливим компонентом популяційної ситуації й основою формування перспектив медико-демографічного розвитку. Серед чинників, що негативно впливають на стан репродуктивного здоров'я населення, вагоме значення мають інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Розповсюдженість ІПСШ створює сприятливі умови для поширення ВІЛ інфекції, що охоплює понад 1% дорослого населення України [2].
Збереження репродуктивного здоров'я та планування сім'ї посідають значне місце у вирішенні проблем поліпшення якості життя ВІЛ інфікованих жінок, а також можливостей для підтримання і виховання дітей у таких сім'ях.
Питання розробки та впровадження програм планування сім'ї серед ВІЛ інфікованих досі невирішені, особливо серед споживачів ін'єкційних наркотичних речовин (СІН), кількість яких досягає 20% серед ВІЛ інфікованих вагітних [1, 2]. Результати недавніх досліджень показали, що ВІЛ інфекція може знижувати фертильність жінок на будь-якій стадії захворювання, особливо при прогресуванні інфекції [13]. У ВІЛ інфікованих вагітних, особливо на пізніх стадіях захворювання, спостерігається великий відсоток ускладнень вагітності, пологів та несприятливих перинатальних наслідків. При проспективному дослідженні було визначено, що частота викиднів у ВІЛ інфікованих вагітних була значно вищою, ніж у здорових жінок [1, 14].
У ВІЛ інфікованих жінок відмічається високий рівень таких ІПСШ, як трихомоніаз, генітальний герпес, сифіліс, кандидоз, папіломавірусна інфекція [7, 9, 10]. Також ВІЛ інфіковані жінки часто мають гінекологічні захворювання. Деякі дослідження підтверджують, що при обстеженні ВІЛ інфікованих жінок у 46,9% випадків було виявлено більше одного гінекологічного захворювання [9, 15], а при цитологічному обстеженні дисплазія була визначена у 15–40% ВІЛ інфікованих жінок, що в 10–11 раз більше, ніж у ВІЛ негативних обстежених [8, 12].
На формування репродуктивного здоров'я впливає такий вагомий чинник, як штучне переривання вагітності, яке може призвести до порушень фертильності, ускладнень перебігу вагітності та пологів [1, 2].
Частота використання контрацепції в Україні хоча і збільшується з кожним роком, проте залишається недостатньою для того, щоби бути досить ефективною альтернативою абортам. Недавнє дослідження S.O. Skouby (2004), яке проводилось у п'ятьох Європейських країнах та обіймало 22 млн. жінок, показало, що західноєвропейські жінки репродуктивного віку найчастіше використовують гормональну контрацепцію для попередження небажаної вагітності [16].
Відповідно до рекомендацій ВООЗ та Медичних критеріїв прийнятності використання контрацептивів, ВІЛ інфіковані жінки можуть безпечно та ефективно застосовувати більшість методів контрацепції для попередження вагітності [18]. Сучасний протокол ВООЗ та дані наукових досліджень довели можливість використання внутрішньоматкових та гормональних контрацептивів навіть під час антиретровірусної терапії, враховуючи поєднання декількох засобів [3, 6].
Враховуючи усе вищезазначене, можна зробити висновок, що збереження репродуктивного здоров'я у ВІЛ інфікованих жінок є актуальною проблемою сьогодення.
Мета роботи — вивчення стану репродуктивного здоров'я та питань планування сім'ї у ВІЛ інфікованих жінок в Одеському регіоні.
Матеріал і методи дослідження
Під спостереженням перебувало 870 ВІЛ інфікованих жінок, які народили дітей в Одеському обласному перинатальному центрі протягом останніх 5ти років і склали основну групу. До контрольної групи було зараховано 120 практично здорових ВІЛ негативних жінок.
Крім клініко-лабораторного дослідження, всім жінкам було запропоновано анонімне анкетування з метою визначення рівня їх поінформованості щодо методів планування сім'ї та майбутніх планів із їх використання. До анкети були включені питання статевої поведінки при відомому ВІЛ статусі, про стан здоров'я партнерів, наявність психологічної та соціальної підтримки та інші.
Результати досліджень та їх обговорення
Серед жінок основної групи джерелом ВІЛ інфікування у 192 (22,1%) випадків було споживання внутрішньовенних ін'єкційних наркотиків, у 576 (66,2%) — статевий інфікування, у 102 (11,7%) — невідомий шлях ураження.
Вік обстежених жінок коливався у межах 16–41 років (в середньому — 21,5±3,3 років). Середній вік початку статево го життя в основній групі становив 17,5±2,15 років і був достовірно меншим, ніж у контрольній групі — 21,7±0,3 років (p<0,001); ранній початок статевого життя (до 17 років) відмічали 20% ВІЛ інфікованих, кожна третя жінка основ ної групи вказувала, що мала більше 3х статевих партнерів, 85 (9,7%) — 5–8 статевих партнерів. Понад 50% ВІЛ інфікованих жінок зазначали, що їх партнери також є ВІЛ інфікованими, 104 (11,9%) хворі мали здорових неінфікованих партнерів, у решти статус партнерів був невідомий. В той же час, 10% обстежених не повідомили про свій ВІЛ позитивний статус партнерам через різні обставини, тому ці жінки знаходились у тривожно-депресивному стані і потребували психологічної допомоги.
За соціальним статусом ВІЛ інфіковані жінки розподілялися наступним чином: вищу освіту мали 36 (4,1%) пацієнток, середню спеціальну — 126 (14,5%), середню — 418 (48,1%), 255 (29,3%) мали незакінчену середню освіту, продовжували навчання під час вагітності 35 (4,0%) обстежених. Серед них працювали лише кожна десята жінка. Медичних працівників було 26 (2,9%), із них 5 лікарів. Серед обстежених контрольної групи вищу освіту мали 20% опитаних, працювали більше третини жінок. У зареєстрованому шлюбі перебувало лише 128 (14,7%) жінок основної групи та 75 (62,5%) — контрольної групи, серед ВІЛ інфікованих одинокими було 248 (28,5%) жінок, не мали коштів для проживання 22 (2,5%) жінки. Отже, більшість ВІЛ інфікованих жінок перебували під впливом стресових чинників, пов'язаних із наявністю ВІЛ інфекції, незадовільними умовами існування та негативного ставлення суспільства до них. Кожна третя ВІЛ інфікована жінка вказала, що у них бувають епізоди депресії, агресивності та інших нервовопсихічних розладів. Лише 10% жінок користувались підтримкою людей, які живуть з ВІЛ, так як інші не бажали розкривати свій статус.
За даними репродуктивного анамнезу, штучні аборти перед народженням першої дитини мали кожна третя
ВІЛінфікована жінка, а 12% — 3 і більше, у контрольній групі штучне переривання вагітності перед народженням першої дитини мали лише 10% жінок. Причинами переривання вагітності у половини ВІЛ інфікованих жінок були небажана випадкова вагітність, у 28,5% — відсутність засобів для існування та матеріальна залежність від партнера, у решти — недостатній рівень поінформованості щодо можливого ВІЛ статусу майбутньої дитини. Невиношування вагітності, самовільні викидні, завмерла вагітність відмічалися у 187 (21,5%) ВІЛ інфікованих жінок, що майже вдвічі більше, ніж в контрольній групі, тобто обтяжений акушерський анамнез мали понад 50% ВІЛ інфікованих жінок, що негативно впливає на стан репродуктивного здоров'я, збільшує рівень ускладнень вагітності та пологів.
Частоту виявлення інфекцій, що передаються статевим шляхом у обстежених жінок, представлено на рис. 1.
Як свідчать дані проведеного обстеження, у кожної ВІЛ інфікованої жінки основної групи було виявлено не менше одного ІПСШ, а у деяких пацієнток спостерігалося поєднання декількох захворювань, що достовірно вище, ніж у хворих контрольної групи. Так, у ВІЛ інфікованих жінок основної групи трихомоніаз виявлявся в 4,4 разів частіше, сифіліс — в 4,8, папіломавірусна інфекція — в 5,5, генітальний герпес — в 6,4 разів частіше, ніж у жінок контрольної групи.
Відомо, що ІПСШ у ВІЛ інфікованих жінок викликають збільшення концентрації збудників у цервікальному та піхвовому секретах, що призводить до виникнення ускладнень вагітності, підвищення частоти вертикальної передачі інфекції та кількості гнійнозапальних ускладнень [9]. Крім того, ІПСШ є однією з основних причин виникнення запальних захворювань органів малого тазу.
Тому діагностика та своєчасне лікування ІПСШ є важливим профілактичним заходом для покращення репродуктивного здоров'я ВІЛінфікованих жінок. ВІЛ інфіковані жінки мали великий відсоток гінекологічних захворювань, серед яких переважали гнійнозапальні. Так, у 276 (31,7%) жінок основної групи були виявлені захворювання шийки матки (ерозія, цервіцит, ендоцервіцит), що майже втричі більше, ніж у контрольній групі. Дисплазія була зареєстрована у кожної п'ятої
ВІЛ інфікованої жінки, у 2,2% із них — тяжкий ступінь вираженості, у контрольній групі відмічалися поодинокі випадки дисплазії. Відомо, що при прогресуванні ВІЛ інфекції у жінок на тлі імуносупресії існує висока вірогідність розвитку дисплазії тяжкого ступеня, а також раку шийки матки [9, 15]. Таким чином, своєчасна діагностика та лікування захворювань шийки матки у ВІЛ інфікованих жінок є важливим профілактичним заходом щодо попередження онкологічних процесів.
Хронічні запальні захворювання придатків матки мала кожна четверта ВІЛ інфікована жінка, оперативне втручання у зв'язку з гнійними процесами в них — 18 (2,1%) жінок; частота хронічних запальних захворювань придатків матки в контрольній групі була в 2,5 разів нижча.
Частота порушень менструального циклу в основній групі вірогідно не відрізнялася від такої в контрольній, тобто ВІЛ інфіковані жінки мали високий рівень гінекологічних захворювань, частота яких може збільшуватись по мірі прогресування імунодефіцитного стану.
Наведені вище дані свідчать, що стан репродуктивного здоров'я у обстежених ВІЛ інфікованих жінок незадовільний. На тлі великої частоти виявлення ЗПСШ, запальних захворювань органів малого тазу важливим питанням є використання бар'єрних методів контрацепції з метою запобігання розповсюдженню інфекції.
Основними методами контрацепції для ВІЛінфікова них жінок є бар'єрні, такі як чоловічі або жіночі презервативи, які попереджають інфікування іншими ІПСШ або реінфікування відмінними типами ВІЛ (резистентними щодо лікування). Відомо, що реінфекція іншими резистентними типами ВІЛ призводить до збільшення концентрації ВІЛ, вірусного навантаження та прогресування ВІЛ інфекції [9,11, 12]. Як свідчать отримані в ході дослідження дані, лише 43,2% ВІЛ інфікованих жінок використовували бар'єрні методи, що є небезпечним фактором щодо поширення інфекції. Такий низький відсоток використання бар'єрних методів жінки пояснювали небажанням партнера, або обох партнерів, а також недостатністю інформації щодо важливості даного методу. У контрольній групі бар'єрні методи використовувались в 2,7 разів менше, що є допустимим лише за умови наявності одного статевого партнера. Гормональна контрацепція використовувалися ВІЛ інфікованими жінками в 2,3 рази менше у порівнянні із пацієнтками контрольної групи, що пояснювалось недостатньою поінформованістю стосовно можливості їх застосування, а також вартістю препаратів. Внутрішньо-маткова контрацепція (ВМК) в основній групі використовувалася лише у 1,8% випадків, що в 6,5 разів менше, ніж в контролі. Низький відсоток використання ВМК серед ВІЛ інфікованих пояснювали відмовою медичних працівників щодо введення ВМК на тлі ІПСШ, відсутністю інформації відносно можливості їх застосування та небажанням жінок.
Не використовували ніяких методів контрацепції кожна п'ята ВІЛ інфікована жінка основної групи, що вдвічі більше, ніж у контролі, що свідчить про безвідповідальну статеву поведінку щодо поширення ВІЛ інфекції та ІПСШ, збільшення небажаних вагітностей та кількості абортів або залишених дітей без батьківської опіки.
При аналізі результатів опитування стосовно обізнаності та важливості використання різних методів контрацепції, приблизно 85% обстежених жінок отримували раніше деякі свідчення, але достатньо поінформованими були лише 25% жінок. Основну інформацію 50% хворих отримали у жіночих консультаціях, інші — від подруг або знайомих. Усі жінки зазначали про недостатню кількість матеріалів щодо важливості використання бар'єрних та інших методів контрацепції.
Аналіз наведених вище даних свідчить про безвідповідальну статеву поведінку більшості ВІЛ інфікованих жінок, а також необхідність просвітницької роботи з такими хворими з метою попередження не тільки небажаної вагітності, збереження репродуктивного здоров'я, але й для зниження рівня передачі ІПСШ та ВІЛ інфекції серед населення репродуктивного віку.
Висновки
1. Стан репродуктивного здоров'я у обстежених ВІЛ інфікованих жінок незадовільний, що обумовлено безвідповідальною статевою поведінкою, раннім початком статевого життя, широким розповсюдженням серед таких жінок інфекцій, що передаються статевим шляхом, та гінекологічних захворювань, що може призводити до несприятливих перинатальних наслідків.
2. Недостатня поінформованість ВІЛ інфікованих жінок з питань планування сім'ї пояснюється тим, що для попередження небажаної вагітності більше 20% із них не використовують ніяких методів контрацепції, лише 43,2% застосовують бар'єрні методи, що сприяє збільшенню кількості штучних переривань вагітності, народженню небажаних дітей та розповсюдженню ВІЛ інфекції у популяції.
3. Для збереження репродуктивного здоров'я у ВІЛ інфікованих жінок важливим заходом має бути консультування їх з питань планування сім'ї та поширення інформації про необхідність використання бар'єрних методів контрацепції, що є найкращим методом для попередження небажаної вагітності та поширення інших ІПСШ серед статевих партнерів.
4. Перспективним напрямком подальших досліджень є вивчення можливості використання сучасних методів контрацепції серед ВІЛ інфікованих жінок, які отримують антиретровірусну терапію.
ЛІТЕРАТУРА
1. Джин Андерсон. Руководство по медицинской помощи ВИЧ инфицированным женщинам. Управление ресурсов и служб здравоохранения (УСРЗ) Министерства здравоохранения и социальных служб США (ред). — Maryland, USA. — 2001. — 464 c.
2. Довідник з питань репродуктивного здоров'я. — К., 2004. — 86 с.
3. Поддержка сексуального и репродуктивного здоровья людей, живущих с ВИЧ/СПИДом. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ // ВОЗ. — 2006.
4. Развитие эпидемии ВИЧ/СПИДа: специальный доклад по ВИЧ/СПИДУ // ЮНЭЙДС/ВОЗ. — 2007.
5. Резюме Декларации о приверженности делу борьбы с ВИЧ/СПИДом: Материалы спец. сессии генеральной Ассамблеи ООН по ВИЧ/СПИДу (НьюЙорк, 25–27 июня, 2001 г.). — НьюЙорк, 2001. — 36 с.
6. Contraception and fertility options in HIV // Reproductive Health Matters.— 2007. — № 5 (suppl. 29). — Р. 46–66.
Ключові слова: ВІЛ інфіковані жінки, репродуктивне здоров'я, методи контрацепції.
Ключевые слова: ВИЧ инфицированные женщины, репродуктивное здоровье, контрацепция
Key words: HIVinfected women, reproductive health, con traception.
Реклама:
книги купить медицина, английский
английский язык Оксфорд учебники для детей и взрослых
А.А.Тимофеев стоматология медицинские книги
билеты на автобус в Европу
Владивосток курсы администрирование локальных сетей. Курсы администрирование сетей windows Воронеж .;Курсы логистики в Специалисте - курсы логиста . |
|
| :
2009/9/25 12:59:37
5925 |
|
|
