 |
Моніторинг ерадикаційної ефективності у вивченні лікувально-профілактичного комплексу з використанням препарату «Валавір» ВАТ «Фармак» у дітей із хронічною рецидивуючою герпетичною інфекцією порожнини рота
|
|
О.Є. Олійник, О.В. П'янкова, Н.О.Савичук
Інститут стоматології НМАПО ім. П. Л. Шупика
Резюме. Презентовано сучасний перебіг хронічної рецидивуючої герпетичної інфекції порожнини рота з домінуванням асоційованої форми герпесвірусів. Зроблено акцент на проведенні моніторингу ерaдикаційної ефективності лікувально-профілактичного комплексу на всю групу ГВ з використанням серологічних та імунобіологічних методів – ІФА та ПЛР. Виявлені знакові фактори клінічного перебігу асоційованої ХРГІ ПР у дітей у вигляді ускладнення клінічної картини, ураження одночасно більше двох анатомічних ділянок. Розроблено комплекс етіотропної терапії препаратом «Валавір®-валацикловір» ВАТ «Фармак» (Київ) в умовах асоційованої ХРГІ ПР у дітей у вигляді базової терапії та з подальшим використанням пролонгованих доз, який має переваги у використанні, особливо у клініці терапевтичної стоматології.
Ключові слова: рецидивуючий герпес, асоційована форма, моноформа, моніторинг, ерадикація, Валавір.
АКТУАЛЬНІСТЬ
Інфекційні ураження герпетичної природи щелепно-лицьової ділянки, у тому числі слизової оболонки порожнини рота (СОПР), є одним з найпоширеніших захворювань, особливо в дитячому віці [6, 15].
Висока епідеміологічна ситуація пов'язана з багатьма факторами:
- Збільшення частоти виявлення герпесвірусів (ГВ), особливо в Києві, унаслідок кращих умов проведення моніторингу інфекції [4], але за рахунок дорогих комерційних лабораторій.
- Функціональні особливості факторів природженої та набутої резистентності в дітей: лабільність імунних реакцій, легка вразливість імунної системи, схильність до швидкого виснаження імунних реакцій [10].
- Збільшення серед населення категорії людей зі вторинною імунною недостатністю вірусного генезу за клітинним типом унаслідок збільшення частки загальносоматичної патології, ВІЛ-інфекції, вірусних гепатитів В та С, онкопатології, після трансплантації органів, у зв'язку з використанням імуносупресивних препаратів [1, 13, 19].
- Особливості біологічного циклу (здатність до персистенції) та довготривале виділення ГВ в оточуюче середовище інфікованими та носіями інфекції [11].
- Відсутність в Україні в умовах постійної економічної кризи державної програми моніторингу ГВ інфекції.
- Недостатня освітня робота в лікувальних закладах, унаслідок чого погана інформованість населення про профілактику ГВ інфекції.
На сьогодні відомі вісім вірусів з родини Herpesviridae, потенційних збудників для людини, – два серотипи вірусу простого герпесу (ВПГ-1, HSV-1 та ВПГ-2, HSV-2), вірус герпесу людини 3-го типу або вірус вітряної віспи – оперізуючого лишаю (ВГЛ-3 або VZV-HZV), цитомегаловірус (CMV), вірус Епштейна-Барр (EBV), віруси герпесу людини 6, 7 та 8-го типів (HHV-6, -7, -8).
За рішенням Комітету експертів з таксономії, герпесвіруси (ГВ) класифікують на три підсімейства (за механізмом патогенного впливу на організм людини) [9]:
- α-ГВ (HSV-1, HSV-2, HZV) властивий короткий репродуктивний цикл (8–10 годин), руйнування інфікованих клітин, здатність існувати в латентній формі та вражати клітині шкіри і слизових оболонок, а також персистувати в нервових гангліях [7, 9, 14];
- β-ГВ (CMV, HHV-6, HHV-7) персистують у латентній формі в секреторних залозах, лімфоретикулярних нефроцитах; лімфотропні (Т-клітини), мають більш довгий репродуктивний цикл, здатні викликати лімфопроліферацію (інфекційний мононуклеоз, злоякісні лімфоми), генералізований інфекційний процес (CMV-пневмонії; гепатити, панкреатити, раптова екзантема дітей та дорослих і синдром хронічної втоми (HHV-6, HHV-7)) [7, 9];
- γ-ГВ (EBV, HHV-8) тропні до Т- та В-лімфоцитів (репродукуються переважно в В-клітинах), орофарингеального епітелію, де викликає первинну інфекцію; здатні до латенції в В-лімфоцитах. За допомогою CR2 (CD21), який експресується В-лімфоцитами, проникаючи в середину клітини, викликають інфекційний процес [7, 18, 20]; хронічна персистенція в В-клітинах призводить до лімфопроліферації (інфекційний мононуклеоз, злоякісні лімфоми, саркоми (HHV-8)) [7, 16].
Таким чином, інфекції, спричинені ГВ, відрізняються різноманітним, складним і тяжким перебігом з ураженням багатьох органів і тканин (здатність до політропізму), що дозволяє визначати їх як загальні системні захворювання організму [9].
Загальноприйнятої класифікації герпетичної інфекції не існує. Клініка уражень постійно змінюється, у тому числі й уражень СОПР. Цьому сприяють техногенні та соціально-економічні ситуації, що призводять до порушення екологічного балансу та погіршення стану здоров'я населення, а також нераціональне й безконтрольне застосування нової генерації противірусних препаратів, що є однією з причин формування резистентних штамів ГВ. Тому адаптація систематизації захворювань в умовах сучасного клінічного перебігу герпесвірусної природи, зокрема уражень СОПР, також є ще актуальною проблемою.
Стоматологічна класифікація герпетичної інфекції шкіри та слизових оболонок ґрунтується на анамнестичних і клініко-лабораторних даних і представлена у двох розділах: 1) самостійна інфекція (гострий та хронічний рецидивний герпетичний стоматит); 2) зміни СОПР при інфекційних (герпесвірусних) захворюваннях (вітряна віспа, оперізуючий герпес, інфекційний мононуклеоз різної етіології) [3, 5].
Сучасна клініка ГВ інфекції має тенденцію до рецидивування та прогресування на тлі інфекційно-алергічної й атипової картини з обтяжненням кліничних проявів і є мультифакторіальною патологією [4, 15].
Лікування має певні труднощі у зв'язку з відсутністю методів, що дозволяли б елімінувати ГВ з організму. Тому метою терапії є пригнічення репродукції ГВ у період загострення, формування адекватного імунітету та його підтримання для блокування реактивації персистенції вірусу.
Існує два провідних напрями в лікуванні герпесвірусної інфекції – етіотропна противірусна терапія та корекція порушень роботи імунної системи.
Загальними принципами лікування рецидивного герпесу порожнини рота є застосування етіотропних препаратів і препаратів з подвійним ефектом у період загострення, коригування патогенетичних змін, діагностування та лікування загальносоматичних захворювань у період реконвалесценції та подальша вакцинація (дорослих і підлітків).
Відповідно до сучасних концепцій патогенезу інфекційних захворювань із хронічним характером перебігу (а герпес є саме такою інфекцією), головними напрямами лікування є елімінація збудників, імунокорекція, патогенетична й симптоматична терапія.
Слід зазначити, що принципи імунокорегуючої терапії в дітей не розроблені і повинні використовуватись дуже обмежено [2, 10]. Крім того, дотримуючись вимог ВООЗ до призначення медикаментозної терапії, слід дотримуватись принципу комплаентності (легкі рекомендації в режимі застосування препарату), уникати поліпрагмазії (не призначати велику кількість препаратів), недорогої та прийнятної цінової політики.
За наявності первинних симптомів герпесу лікування може бути високоефективним у нівелюванні проявів і попередженні розвитку локальних і загальних ускладнень. Уважають, що для його призначення потрібна тільки підозра на герпетичну інфекцію на основі клінічної картини [8].
Доведеною є ефективність методу антигерпетичної хіміотерапії ациклічними нуклеозидами [8, 12], яка вже багато років є «золотим стандартом» лікування. При звертанні в перші п'ять днів від початку маніфестації призначають пероральні противірусні препарати 5-денним курсом: ацикловір (по 200 мг п'ять разів на день), валацикловір (по 500 мг двічі на добу) та фамцикловір (по 250 мг три рази на день). Можлива комбінація із препаратами локальної дії. Слід зазначити, що єдиним показанням до застосування внутрішньовенної терапії ацикловіром може бути наявність блювоти.
В інфікованій ГВ клітині псевдонуклеозид, що містить перераховані вище препарати, підлягає фосфорилюванню вірусною тимідинкіназою до ацикловіртрифосфату (АЦТФ) і за допомогою вірусної ДНК-полімерази вбудовується в кінцеві ділянки ДНК нової генерації збудників, що призупиняє репродукцію вірусу, оскільки при наступній реплікації аномальна ділянка не розпізнається і копії не створюються [17]. На реплікацію ДНК клітин людини АЦТФ майже не впливає. Описаний механізм дії доводить універсальність противірусних препаратів з метою їх застосування (лікування чи профілактика). Очікувана ефективність складає 75–90 %. За наявності імунодефіциту в залежності від ступеня його виразності доза та тривалість даної терапії можуть збільшуватись у 2–3 рази [9].
Висока опірність і швидка адаптація збудників до ліків, недостатня біодоступність (ацикловір – 15–30 %, значно вище валацикловір – 70–80 %), імовірність формування вторинного постінфекційного імунодефіциту потребують постійного пошуку та впровадження в повсякденну практику нових підходів і методів терапії герпетичної інфекції.
Задачами дослідження ставили вдосконалення клініко-діагностичних критеріїв ХРГІ ПР і збільшення ефективності лікування шляхом адекватної етіотропної терапії, ураховуючи роль асоціацій ГВ у формуванні деструктивно-запальних уражень порожнини рота.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
В обстеженні взяли участь 37 пацієнтів у віці від 12 до 18-ти років, інфікованих герпесвірусами, які звернулись по допомогу в період з листопада 2007 року до листопада 2008 року в Дитячий міський центр профілактики та лікування захворювань СОПР і пародонту м. Києва на базі ДКЛ № 9, а також діти гастроентерологічного відділення № 5 ДКЛ № 9 (головний лікар – заслужений лікар України, канд. мед. наук П'янкова О.В., начальник медичної частини – канд. мед. наук Надточій Н.І., завідувач відділення – Рубан Т.В.).
Верифікація діагнозу проводилась поетапно на підставі даних обстеження: епідеміологічного, клініко-анамнестичного, лабораторного (загальноклінічного), функціонального, імунологічного, імунохімічного [6, 5, 7 8, 12] з використанням діючої класифікації [5, 12] і методів [14], раніше розроблених та апробованих в умовах клініки (Деклараційний патент на корисну модель u 2006 01026). Мета запропонованого методу полягала у проведенні сучасної комплексної поетапної етіологічної верифікації в умовах асоціації ГВ, зміни клінічних і патофізіологічних проявів герпетичних захворювань, у появі важких та атипових форм уражень інфекційної та інфекційно-алергічної природи.
Під час клінічного обстеження аналізували позитивний і негативний вплив на організм дитини екзо- та ендогенних чинників на формування асоційованої хронічної рецидивуючої герпетичної інфекції порожнини рота (ХРГІ ПР). Отримані результати порівнювали з показниками дітей з моноформами захворювання.
З метою оцінки ефективності терапії всі пацієнти були поділені на дві групи – основну (ОЛГ – 24 дитини) та контрольну (КЛГ – 33 дитини). До ОЛГ увійшли діти з частотою рецидиву більше одного разу на три місяці.
Відбір контингенту проводився рандомізовано, діти у групах були урівняні за віком, статтю, тривалістю та тяжкістю захворювання, супутньої патології.
Моніторинг ерaдикаційної ефективності вивчення лікувально-профілактичного комплексу здійснювали за вказаним методом лабораторного обстеження [14] у динаміці спостереження. Крім того, оцінювали клінічну картину та загальноклінічні методи обстеження.
Для базового системного етіотропного лікування та супресивної терапії використовували препарат «Валавір» ВАТ «Фармак», м. Київ. Діти з контрольної групи отримували в якості системного етіотропного лікування та супресивної терапії препарат «Герпевір®», Артеріум корпорація.
Проводилась реєстрація побічних ефектів.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Аналіз об'єктивних обстежень виявив клінічні особливості асоційованих форм ХРГІ ПР у дітей порівняно з моноформами, які характеризувались більш виразною клінікою.
У дітей з асоційованою ХРГІ ПР порівняно з моноформою РГ ПР переважали поєднані ураження із залученням до патологічного процесу значних ділянок СОПР, губ, язика, ясен, піднебіння задньої стінки глотки, шкіри навколоротової ділянки, тобто мав місце феномен політопізму.
Деструктивно-запальні елементи ураження ділянок СОПР при асоційованій ХРГІ ПР (69,6±7,56 %) зберігали риси, притаманні моноформі інфекційного ураження, причому з більшою ймовірністю при середньотяжкій формі захворювання (середньотяжка – 67,5±7,70 %, тяжка – 53,8±8,19 %). Слизова оболонка виглядала гіперимованою. Герпетичні пухирці виникали згруповано, швидко перетворювались на ерозії з поліциклічними обрисами; яскраво гіперемоване дно ерозій укривалось білим нальотом. На поверхні СОПР у 14,3±5,75 % дітей виявлялись петехії.
У 13,6±5,63 % дітей з ХКГІ ПР мав місце палатиніт. Слизова оболонка твердого та м'якого піднебіння мала гіперплазію залозистого епітелію у вигляді «крапель воску», а також явище телеангіоектазії – розширення кровоносних судин у вигляді «павутини». Герпетичні пухирці локалізувались на твердому піднебінні згруповано, при їх руйнуванні виникали ерозії з поліциклічними контурами. Дно ерозій швидко вкривалось білим чи біло-сірим нальотом. У двох дітей з тяжкою формою захворювання пухирці були товстостінними, із серозно-геморагічним вмістом і зберігались протягом 4–12-ти годин. При цьому на інших ділянках СОПР і піднебіння мали місце численні геморагічні висипання (петехії), папули.
У 75,8±7,04 % дітей з ХРГІ ПР відбувалась поява нових пухирцево-ерозивних елементів ураження в ході рецидиву захворювання. Їх виникнення поблизу попередніх елементів супроводжувалось утворенням великих за розмірами ерозій з поліциклічними обрисами. Описані особливості були більш характерними для тяжкої форми ураження (96,6±2,98 %).
Вивчення ролі ГВ у формуванні деструктивно-запальних форм уражень СОПР у дітей з ХРГІ ПР дозволило виявити домінування асоційованої форми захворювання над моноформою (рис. 1) та етіологічну знаковість практично всіх видів збудників (рис. 2).
Асоціації ГВ визначили в 66,18±9,65 % (24 дитини) переважно у формі сумісного персистування EBV+ HHV-6 (16,66±7,60 % – 4 дитини) та HSV-1,-2+EBV (12,22±6,68 % – 3 дитини), рідше – у формі асоціацій: HSV-1,2+HHV-6 (8,33±5,64 % – 2 дитини). З однаковою частотою зустрічаються асоціації: HSV-1, -2 + EBV + CMV + HHV-6; EBV + CMV + HHV-6 + HHV-7; CMV + HHV-6 + HHV-7 і HSV-1, -2 + EBV + CMV + HHV-6 + HHV-7; HSV-1, -2 + EBV + CMV; HSV-1, -2 + EBV + HHV-6; HSV-1, 2 + EBV + HHV-7; HSV-1 + HHV-7; EBV + HHV-6 + HHV-7; HHV-6 + HHV-7; HHV-6 + HHV-8; HSV-1 + VZV + CMV; HSV-1 + CMV; HSV-1 + HHV-6 + HHV-7; (4,16 % – по одній дитині). Моноформи інфекції виявлені у 33,82±9,65 % (13 дітей): EBV (46,15±10,17 % – 6 дітей); HHV-6 (38,46±9,93 % – 5 дітей); HSV-1 (15,38±10,00 % – 2 дитини).
Таким чином, у 24-х комплексно обстежених дітей указаної групи був верифікований діагноз «хронічна асоційована рецидивуюча герпетична інфекція порожнини рота», а у 13-ти дітей – «хронічна рецидивуюча герпетична інфекція порожнини рота з моноформою прояву».
Головними рисами асоційованої ХРГІ ПР порівняно з моноформами захворювання стали синдроми (рис. 3): больовий – майже в усіх дітей; диспепсичний у вигляді порушення апетиту (75,64±7,05 %) та блювання (38,46±8,0 %); інтоксикаційний у вигляді слабкості, млявості (75,55±7,06 %), швидкої стомлюваності (73,33± 7,27 %), зниження працездатності (38,46±8,0 %), темних «кіл» під очима (23,07±6,92 %); вегетативної дисфункції (40,0±8,05 %); алергічного синдрому (61,11±8,01 %); імуно-лімфопроліферативного синдрому у вигляді поліаденопатії (75,64±7,05 %), гепатомегалії (30,77±7,58 %), спленомегалії (20,51±6,64 %), тімомегалії (23,07±6,92 %).
Результати клінічного обстеження дозволили виявити характерні клінічні ознаки ХРГІ ПР. Локалізація елементів ураження в межах однієї анатомічної ділянки не спостерігалась у порівнянні з моноформою захворювання. У дітей указаної групи спостерігалося залучення до патологічного процесу двох і більше ділянок (язик, губи, СОПР, ясна – 18,7±6,41 %; язик, СОПР – 17,9±6,30 %; губи, СОПР – 17,6±6,26 %; язик, губи, СОПР, шкіра навколо ротової ділянки – 15,4 %; язик, піднебіння, ретромолярна зона, задня стінка глотки – 13,6±5,63 %; язик, губи – 7,50±4,33 %; губи, шкіра навколо ротової ділянки – 5,1±3,61 %).
Ураховуючи традиційні підходи до етіотропної терапії моноформ ХРГІ, екстраполювали їх на створення тактики лікування асоційованих. Традиційна терапія передбачає використання комплексу противірусних препаратів, механізм дії яких забезпечує ерадикацію окремих ГВ. З метою запобігання поліпрагмазії, підвищення ефективності лікування в умовах клініки був використаний препарат «Валавір» ВАТ «Фармак» у якості противірусного засобу, який ефективно впливає на ерадикацію всіх ГВ.
Валавір®-валацикловір – противірусний препарат із групи циклічних нуклеотидів, L-валіновий ефір ацикловіру. Під впливом ферменту всмоктується в кишечнику з утворенням активного ацикловіру та L-валіну (незамінна амінокислота). Наступна фармакокінетика подібна до самого ацикловіру, але засвоєння валацикловіру у 3–5 разів вище. Біодоступність складає 54 % і не залежить від харчування. Період напіврозпаду Т1/2 – 2,5–3,3 години. Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке – близько 15 %.
Проникаючи в інфіковану клітину, валацикловір конкурує з дезоксигуанозинтрифосфатом у якості субстрату для ДНК-полімерази вірусу, тобто утворюється блок реплікації ДНК, унаслідок чого не відбувається утворення нової генерації ГВ.
Схема призначення Валавіру ВАТ «Фармак» складалася з основного (базового) курсу 0,5 г двічі на день 7–14 днів і пролонгованої (супресивної) терапії 0,5 г один раз на добу 1–3 місяці. Тривалість лікування залежала від тяжкості клінічної картини, етіологіїї асоціантів, ступеня імунної недостатності.
Стерпність лікування була доброю. Побічних ефектів не спостерігалось у жодного з пацієнтів.
Динаміка покращення стану здоров'я дітей на тлі лікування Валавіром ВАТ «Фармак» була значно швидше. Оцінку ефективності в ОЛГ склали зменшення строків деструктивно-запальних елементів висипання (3,89±3,18 %, р < 0,05) та скорочення часу їх епітелізації (5,86±3,86 %, р < 0,05), зменшення площі ураження порівняно з КЛГ.
Абортивні епізоди ХРГІ ПР в ОЛГ на стадії везікули чи папули на СОПР закінчувались регресією в 19,89±6,56 % дітей (р < 0,05), у КЛГ – 9,46±4,81 % (р < 0,05). Слід зазначити, що до лікаря-стоматолога батьки дітей звертались не завжди з початку утворення висипки, тому призначення етіотропної терапії у віддалені строки корелює зі строками одужання.
Достовірно зменшувалися прояви больового (у два рази, р < 0,05), інтоксикаційного, лімфопроліферативного синдромів. У КЛГ зникнення клінічних симптомів відбувалось у більш пізній строк, але вони виявились недостовірними (рис. 4).
Збільшення міжрецидивного періоду в дітей в ОКГ в 1,5 разу було у 54,16±8,19 % (13 дітей), у два рази – у 37,50±7,96 % (9 дітей), які отримували етіотропну системну терапію препаратом «Валавір» ВАТ «Фармак».
У дітей, які отримували супресивну терапію протягом 1–3-х місяців, кількість рецидивів зменшилась на 65±7,84 %, збільшився період ремісії, покращилась клінічна картина у вигляді зменшення тяжкості, кількості утворення деструктивно-запальних елементів.
Відомо, що критерієм лабораторного моніторингу та ефективності лікування ГВ інфекцій є відсутність реплікативної фази вірусів (негативні IgM і ПЛР) і приріст (зниження) специфічних протигерпетичних IgG [6, 7, 8, 12].
Клінічні результати були підтверджені даними лабораторного моніторингу через 1 [3] та 6 [9] місяців після закінчення етіологічної терапії.
Спостерігали поступове зменшення специфічних противірусних антитіл IgG до всіх ГВ в 1,5–3 рази (р < 0,05) у дітей ОЛГ порівняно з КЛГ, в яких зменшення оптичної щільності протигерпетичних антитіл у 1,5 разу (р < 0,05) відбувалось тільки до HSV. Цей факт можна пояснити більшою компліментарністю вірусних ферментів до нуклеозідів, ніж інших представників Herpesviride, яка сильно корелює зі збільшенням типу ГВ. Тому ми спостерігали незначну тенденцію зниження специфічних протигерпетичних антитіл у ЛКГ до EBV (VCA: 1,32±1,98 %), CMV (0,82±1,57 %) та підвищення до HHV-6 (0,96±1,69 %), HHV-8 (1,01±1,74).
Динаміка імунобіологічного профілю верифікації (метод ПЛР-аналізу біологічних рідин) у дітей з ХРГІ ПР також мала особливості. Так, у двох контрольних групах ПЛР сироватки крові до EBV, CMV була негативною. ПЛР слини ОКГ у дітей з ХРГІ ПР мала чітку тенденцію зниження вірусного навантаження до всіх ГВ з достовірністю р < 0,05 до EBV, CMV, HHV-6 порівняно з початком рецидиву та з КЛГ після закінчення пролонгованої терапії.
У дітей КЛГ з ХРГІ ПР зниження навантаження ГВ у слині (EBV, CMV) було недостовірним, а до HHV-6, HHV-7, HHV-8 ПЛР-аналіз виявив реплікативну активність.
Отже, висока ефективність лікування дітей з асоційованою ХРГІ ПР з використанням препарату «Валавір®-валацикловір» ВАТ «Фармак» (Київ) не виявляє побічних ефектів, запобігає поліпрагмазії, дає можливість використання в комплексі з іншими противірусними препаратами (поєднаність), має комплаентність, доступність (відпускається без рецепту), фінансову економічність (у порівнянні з лікуванням оригінальним валацикловіром), легка апробація з урахуванням доказової медицини, не потребує імунологічного моніторингу у клініці терапевтичної стоматології.
ВИСНОВКИ
- Сучасний перебіг ХРГІ ПР протікає з домінуванням асоційованої форми, що є підставою для проведення моніторингу ерaдикаційної ефективності лікувально-профілактичного комплексу на всю групу ГВ з використанням серологічних та імунобіологічних методів – ІФА та ПЛР.
- Виявлені знакові фактори клінічного перебігу асоційованої ХРГІ ПР у дітей у вигляді ускладнення клінічної картини, ураження одночасно більше двох анатомічних ділянок.
- Розроблено комплекс етіотропної терапії препаратом «Валавір®-валацикловір» ВАТ «Фармак» (Київ) в умовах асоційованої ХРГІ ПР у дітей у вигляді базової терапії з подальшим використанням пролонгованих доз, який має переваги у використанні, особливо у клініці терапевтичної стоматології.
ЛІТЕРАТУРА
- Андрашко Ю.В., Миронюк І.С. До проблеми оперізуючого герпесу // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. – 2007. – № 1 (4). – С. 18–20.
- Бекетова Г.В., Савичук Н.О. Комплексна терапія рецидивуючого герпесу верхніх відділів травного каналу // Перинатологія та педіатрія, № 2, 2002. – С. 36–38.
- Виноградова Т.Ф. и др. Стоматология детского возраста. – М.: Медицина, 1987. – 528 с.
- Возiанова Ж.I., Глей А.I. Інфекційний мононуклеоз, спричинений вірусом Епштейна-Барр // Мистецтво лiкування. – 2005. – № 5. – 5 с.
- Данилевский Н.Ф. и др. Заболевания слизистой оболочки полости рта. – М.: ОАО «Стоматология», 2001. – 272 с.
- Диагностика герпес-вирусных инфекций человека: меморандум совещания ВОЗ. – Бюллетень ВОЗ. – 2001. – Т. 69. – № 3. – С. 11–19.
- Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология. – М.: Мед. информ. агентство. – 2003. – С. 191–223.
- Европейские стандарты диагностики и лечения заболеваний, передаваемых половым путем. – М.: Мед. лит. – 2004. – 272 с.
- Исаков В.А., Архипова Е. И., Исаков Д.В.. Герпесвирусные инфекции человека. – СПб.: СпецЛит, 2006. – 302 с.
- Казмірчук В.Є. Дисфункції імунної системи у дітей (виявлення, верифікація, імунореабілітація): Автореф. дис. ... д-ра мед. наук: 14.03.08 / Нац. мед. ун-т ім. О.О. Богомольця. – К., 2003. – 45 с.
- Коляденко В.Г., Павлишин А.В. Профилактика и лечение генитального герпеса. Современное состояние проблемы // Укр. журн. дерматол., венерол., косметол. – 2006. – № 2 (21). – С. 94–96.
- Крамарєв С.О. Інфекційні хвороби у дітей: Підручник. – К., 2003. – С. 59–62.
- Кубанова А.А., Зудин А.Б. Герпетическая инфекция: особенности течения, диагностика, проблемы лекарственной резистентности // Дерматол., венерол. – 2000. – № 3. – С. 10–14.
- Олійник О.Є. Вибір критеріїв лабораторної діагностики герпетичних уражень порожнини рота // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. Шупика. – К., 2006. – Випуск 15. – Книга 2. – С. 442 – 448.
- Савичук Н. О., Рейф В. І., Потапенко Л. М. Розповсюдженість захворювань слизової оболонки порожнини рота у дітей // Педіатрія, акушерство і гінекологія. – 1998. – № 3. – С. 6–39.
- Anderson-Ellstorm A., Svennerholm B., Forssman L. Prevalence of antibodies to herpes simplex types 1 and 2, Epstein-Barr virus and cytomegalovirus in teenage girls // Scandinavian Journal of Infectious Diseases, 1995. – Vol. 27 (4). – P. 315–318.
- Baker D.A. Antiviral therapyfor genital herpes in nonpregrant and pregrant women // Int. J. Fertil. – 1998; 43: 243–248.
- Biology of Epstein-Barr virus during infectious mononucleosis / D.L. Sitki-Green, R.H. Edwards et c. // J. Infect. Dis. – 2004, Feb. – 1–189 (3). – P. 483–492.
- Hambleton S., Gershon A.A. Ветряная оспа и опоясывающий герпес // Therapia. – 2006. – N 11. – С. 40–42.
- Papesh M. Epstein-Barr virus during infectious mononucleosis / Papesh M., Watkins R. // Clin. Otolaringol. – 2001. – Feb. – 26 (1). – P. 3–8.
МОНИТОРИНГ ЭРАДИКАЦИОННОЙ ЭФФЕКТИВНОСТИ В ИЗУЧЕНИИ ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКОГО КОМПЛЕКСА С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ ПРЕПАРАТА «ВАЛАВИР» ОАО «ФАРМАК» У ДЕТЕЙ С ХРОНИЧЕСКОЙ РЕЦИДИВИРУЮЩЕЙ ГЕРПЕТИЧЕСКОЙ ИНФЕКЦИЕЙ ПОЛОСТИ РТА
О.Е. Олейник, А.В. Пьякова, Н.О. Савичук
Резюме. Представлено современное течение хронической рецидивирующей герпетической инфекции полости рта с доминированием ассоциированной формы герпесвирусов. Сделан акцент на проведении мониторинга эрадикационной эффективности лечебно-профилактического комплекса на всю группу ГВ с использованием серологических и иммунобиологических методов – ИФА и ПЦР. Выделены знаковые факторы клинического течения ассоциированной ХРГИ ПР у детей в виде утяжеления клинической картины, поражения одновременно более двух анатомических участков. Разработан комплекс этиотропной терапии препаратом «Валавир®-валацикловир» ОАО «Фармак» (Киев) в условиях ассоциированной ХРГИ ПР у детей в виде базовой терапии с последующим использованием пролонгированных доз, который имеет преимущества в использовании, особенно в клинике терапевтической стоматологии.
Ключевые слова: рецидивирующий герпес, ассоциированная форма, моноформа, мониторинг, эрадикация, Валавир.
MONITORING OF ERADIKATION OF EFFICIENCY IS IN STUDY OF MEDICAL AND PROPHYLACTIC COMPLEX BY USING OF PREPARATION «VALAVIR» «ФАРMAK» FOR CHILDREN WITH CHRONIC RECURRENTS GERPES INFECTIONS HAVE OF AN ORAL CAVITY
O. Oliynyk, А. Pyankova, N. Savichuk
Summary. Presented modern motion of chronic recurrent gerpes infections of an oral cavity at children with prevailing of the associated form of gerpesvirusis. An accent is done in conducting of monitoring of eradikatsionnoy efficiency of medical and prophylactic complex on all group herpesviruses with the use of immunoenzymatic analysis and DNA-polymerase a method. Found out the factors of signs of clinical motion of associated chronic recurrent gerpes infections an oral cavity at children as making progress of weight of clinical there are flows, a defeat is simultaneous more than two anatomic areas. The complex of therapy is developed by preparation of Valavir "Фармак" (Kyiv) in terms the associated chronic recurrent gerpes infections of an oral cavity at children as base therapy with the subsequent use of the prolonged doses, complex which is let in on the ground in the use, especially in the clinic of diseases of an oral cavity.
Key words: recurrent gerpes, associated form, monoform, monitoring, eradication, Valavir. |
|
| :
2011/2/14 14:19:01
3807 |
|
|
