Вступ

   Дитинство — період життя, коли закладаються фундаментальні якості особистості, які забезпечують її психологічну стійкість у подальшому [1,2,7,15,22]. В особливому становищі знаходяться соціальні сиріти, кількість яких в Україні на початок 2007 р. становила більше ніж 110 тисяч. Аналіз явища соціального сирітства дозволив констатувати, що ці діти мають ряд психологічних особливостей, які, зокрема, можуть проявлятися особливостями процесу їх адаптації [10,11,12,15,22]. Беручи до уваги актуальність вивчення проблеми психологічного забезпечення адаптації людини до різних умов життя і діяльності [2,7,11,12,15,16,18], метою даного дослідження було проведення порівняльного аналізу показників психологічної адаптованості вихованців дитячого будинку та учнів школи-інтернату.

   Феномен адаптації вивчається на стику різних наук (філософія, медицина, психологія, біологія, соціологія, педагогіка), оскільки носить міждисциплінарний характер. З точки зору психологічної парадигми теоретичним підґрунтям визначення феномену адаптації та адаптованості у даному дослідженні виступає теорія адаптації особистості А.А. Налчаджан [13], згідно якої «адаптація — це процес взаємодії індивіда і соціального середовища, в ході якого, опиняючись в різних проблемних ситуаціях, які виникають у сфері міжособових відносин, індивід набуває механізмів і норм соціальної поведінки, установок, рис характеру та їх комплексів, інших особливостей і підструктур, які в цілому мають адаптивне значення... Стійка психічна адаптація (адаптованість) — рівень психічної діяльності (комплекс регуляторних психічних реакцій), які визначають адекватну заданим умовам середовища поведінку людини, її ефективну взаємодію із середовищем і успішну діяльність без значної нервово-психічної напруги,... тобто збалансованість позитивних і негативних емоцій» [13].

   Згідно концепції загального адаптаційного синдрому [2,7], ступінь адаптованості при даному теоретичному підході визначається характером її емоційного самопочуття, що дозволяє виділити два її рівні — адаптивність (відсутність тривоги) та дезадаптивність (її наявність). Реакції адаптації можуть перебігати з депресивним або тривожним настроєм, зі змішаними емоційними рисами, з порушеннями поведінки або навчання, з фізичними скаргами та як атипові реакції на стрес. Розлади адаптації проявляються формуванням невротичних розладів, порушеннями в навчальній діяльності або появою симптомів, які виходять за межі норми реакцій на стрес.

   Процес адаптації, таким чином, пов'язаний з поняттям адаптаційних здібностей, які трактуються як комплекс індивідуальних психологічних особливостей людини, та поняттям чинників адаптації, які визначаються як сукупність факторів, що обумовлюють процес (темп, стійкість) і результат адаптації. До групи індивідуальних чинників адаптації можна віднести різнорівневі характеристики — від індивідуально-типових властивостей нервової системи до спрямованості, наявності і особливостей досвіду попередньої адаптації [1,2,4,11,19,20]. Можна припустити, що адаптація дітей до життя в різних умовах дитячого будинку та школи-інтернату здійснюватиметься різними механізмами, що буде формувати різний рівень адаптованості цих дітей. Зміна видів діяльності, а саме зміна діяльності дитини з гри на процес навчання при вступі до школи, дозволяє визначити даний етап як імовірно критичний для процесу адаптації, що і обумовило вибір вікової групи дітей — молодші школярі.

Матеріал і методи дослідження

    В даному дослідженні стан адаптованості дітей до життя в умовах школи_інтернату та дитячого будинку було визначено як об'єкт дослідження, а характеристики та рівень психологічної адаптованості цих дітей слугували предметом дослідження. Вибір групи методик базувався на даних літератури щодо наявності особливостей психологічного розвитку та стану адаптованості у дітей_сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [10,11,12,15,22], висновках багатопрофільних психолого-медичних оглядів дітей зі шкілінтернатів і вихованців дитячих будинків та аналізі інтерв'ю з вихователями дитячого будинку та школи-інтернату, з викладачами загальноосвітніх шкіл.
Чинники, які впливають на рівень адаптованості до життя дітей в умовах дитячого будинку і школи-интернату, ми об'єднали в два блоки: соціобіологічний — показники віку і соціального статусу; та психологічний, який містив індивідуально_психологічні показники. Для оцінки стійких індивідуальних особливостей поведінки та емоційного реагування дитини, які мають біологічну природу та в значній мірі обумовлені генетично, ми використовували опитувальник EPI (тест H.J. Eysenk), що дозволило визначити тип темпераменту обстежених дітей [3,5,17]. Опитувальник Шмішека [3,5,17] дозволив вивчити особливості характеру як базової стійкої характеристики особистості та виявити загострені характерологічні риси, що сформувалися під впливом життєвої ситуації у дітей з дефіцитом батьківського піклування. Тип нервової системи, працездатність та стійкість до стресу визначались нами за методикою темпінг-тесту Є.П. Ільїна [4,6,9]. Для виявлення субклінічних та донозологічних феноменів, які виступають факторами ризику формування межових нервово-психічних та психосоматичних розладів, ми використовували дитячий опитувальник неврозів (ДОН), авторська методика Седнєва В.В. [21].

   Опитування дітей з використанням опитувальників Айзенка, Шмішека та ДОН проводили індивідуально, а проведення темпінг-тесту — малими групами по 8–10 дітей. Оцінювання методик узгоджувалось із загальноприйнятими інструкціями та ключами [3,5,17]. Статистична обробка отриманих результатів проводилась з використанням пара- та непараметричних методів статистичної обробки, кореляційні взаємозв'язки між параметрами визначалась з використанням коефіцієнта рангової кореляції ґ Спірмена [8].
В  В 
   Основним критерієм наявності стану адаптованості у обстежених дітей ми вважали відсутність психосоматичних відхилень за результатами опитувальника ДОН. Також оцінка рівня адаптованості в групах проводилася за показниками темпераменту, характерологічними особливостями та рівнем психічного темпу.

   Нами було обстежено 24 дитини, позбавлені батьківського піклування, віком від 7 до 9 років, які опікувались у дитячому будинку (І група спостереження). До групи порівняння (ІІ група) увійшли 55 дітей аналогічного віку, які навчалися у загальноосвітній школі-інтернаті та у 80% випадків (44 дитини) були з неповних або соціально дезадаптованих сімей. Обстежені нами діти навчалися в першому та другому класах загальноосвітніх шкіл м. Дніпропетровська. Дослідження проводилось у весняному семестрі для учнів першого класу та в осінньому для учнів другого класу (інтервал між обстеженням склав менше 3–4 місяців), що дозволило проводити оцінювання результатів без розділення дітей на підгрупи за класом навчання.
В  В 
    Результати досліджень та їх обговорення

   Результати опитування за тестом Айзенка показали, що характер розподілу показників за всіма шкалами в обох групах обстежених дітей був однаковим та у переважній більшості випадків темперамент дітей молодшого шкільного віку з дитячого будинку і школи інтернату можна охарактеризувати як сильний за рахунок вираженості екстраверсії (77% та 66,7% спостережень у вихованців І та ІІ групи відповідно), неврівноважений та емоційно нестабільний (шкала нейротизму — 92,3% та 71,4% відповідно). Превалювання екстравертів в обох групах, згідно загальноприйнятого трактування, свідчить про спрямованість обстежених дітей на зовнішні об'єкти та високу соціальну пристосованість.

   Також за тестом Айзенка в переважній більшості випадків (61,5% і 54,7%) за шкалою брехні ми зареєстрували результат, вищий за п'ять балів, що в даному випадку можна трактувати як прагнення до соціальної конформності у цих дітей і наявність бажання бути прийнятими до групи (шкільний клас) за рахунок дачі так званих «позитивних» відповідей.

   Високий показник нейротизму в групах насамперед свідчить про зниження рівня адаптованості та емоційну нестабільність дітей. У вихованців дитячого будинку спостерігався максимально високий рівень цього показника, що, згідно створеної Айзенком діатезно-стресової гіпотези етіопатогенезу неврозів, свідчить не лише про нижчий рівень їхньої адаптованості, але й про наявність схиль ності до виникнення неврозу під дією досить незначного за силою стресогенного фактору та може бути обумовлено практично повною відсутністю батьківсько-родинних взаємозв'язків, труднощами адаптації при зміні вже звичайного мікросоціального оточення дитини у дитячому будинку на шкільний клас при вступі до школи, де обов'язково змінюється не лише соціальне оточення, характер діяльності, але й з'являються нові ролі на життєвому шляху дитини.

   Високий рівень показника нейротизму (18–19 балів у 50% випадків серед дітей І групи та 15% у дітей ІІ групи) може бути розцінений як предикат формування неврозу у майбутньому, що співпадає та корелює з отриманими нами результатами за методикою ДОН: 43% обстежених дітей з дитячого будинку та 23% дітей зі школи-інтернату мали вірогідний ризик формування неврозу за астенічним типом, серед яких у 13% спостережень серед дітей І групи та у 6% випадків серед дітей ІІ групи результати складали від 16 до 20 балів, що свідчить про наявність високого ступеня ризику формування вже патологічного клінічного симптомокомплексу за астенічним типом як варіанта психосоматичного розладу.

   Ризик формування неврозу, за даними кореляційного аналізу, збільшується з віком дитини та подовженням періоду навчання в початковій школі, що визначає період навчання в початковій школі як критичний щодо можливості зриву компенсації пристосувальних механізмів адаптації, особливо серед дітей без сім'ї.

   Слід зазначити, що оцінка результатів дитячого опитувальника неврозів має три рівні, два з яких за сумою балів визначають середній та високий ризик формування невротичного стану у дитини: від 12 до 15 балів — це зона, яка характеризує середній рівень ризику або тенденцію до підвищення, виявлення конкретного симптомокомплексу; від 16 до 20 балів — це зона, яка характеризує високий рівень ризику наявності даного клінічного симптомокомплексу та контролюються відповіді за допомогою шкали щирості, яка дозволяє виявити суперечливі та недостовірні відповіді.

   Діагностика невротичних розладів у дітей з використанням ДОН показала, що окрім астенічного симптомокомплексу в групах спостерігаються однаковітенденції щодо результативності, хоча частота зустрічаємості за різними шкалами вірогідно частіше реєструється у дітей з дитячого будинку. Так, середній рівень ризику щодо формування невротичних розладів було зареєстровано у 65% спостережень серед дітей І групи за рахунок порушень поведінки проти 18% у дітей ІІ групи, що реєструвалось на фоні високої тривожності (47% у дітей І групи протии 16% у дітей ІІ групи), ризику формування вегетативних розладів (60% у дітей І групи проти 41% у дітей ІІ групи) та ризику формування депресивного симптомокомплексу в 69% випадків у дітей з дитячого будинку проти 21% у дітей зі школи-інтернату. Рівень середнього ризику формування симптомокомплексу порушень сну був однаковим в обох групах — 60% у дітей з дитячого будинку та 56% у дітей зі школи_інтернату.

   Проведений нами аналіз результатів ДОН серед вихованців дитячого будинку також показав наявність високого ступеня ризику формування межових субклінічних феноменів за результатами шкали вегетативних розладів у 30% спостережень, за шкалою порушень сну (30%) та порушень поведінки (26%), що є вірогідно вищим, ніж серед дітей зі школи_інтернату, де високий ризик щодо формування невротичного розладу було зафіксовано лише в 21% спостережень за шкалою порушень сну, та в 13% випадків за шкалою вегетативних розладів. Таким чином, виявлено нижчий рівень адаптованості у вихованців дитячого будинку порівняно з учнями школи-інтернату. Результати темпінг-тесту показали низьку лабільність або інертність нервової системи (яка лежить в основі пізнавальних здібностей індивіда) у 86% учнів школи-інтернату та у 31,6% вихованців дитячого будинку. Високу і дуже високу лабільність нервової системи, яка визначає ергічний компонент активності, ми зафіксували лише серед дітей І групи (18,5% спостережень), що дозволяє зробити припущення щодо можливостей саме цих дітей протистояти стресовим ситуаціям.

   Узагальнюючи результати темпінгу, можна сказати, що переважна більшість вихованців дитячого будинку мали середню лабільність нервової системи із середньо-слабким або середньо-сильним типом нервової системи. Даний факт можна трактувати таким чином, що притаманний обстеженим дітям рівень адаптованості формується за рахунок усереднення показників чутливості нервової системи як прояв прямого зв'язку з виразністю її сили (середньо-сильний та
Середньо-слабкий).

   Діти зі школи_інтернату у більшості випадків демонстрували низьку лабільність нервової системи у поєднанні з наявністю переважно слабкої або середньо-слабкої сили нервової системи, що, можливо, свідчить про більші складності та напруження пристосувальних механізмів цих дітей на момент обстеження.

   Аналізуючи показники, отримані з використанням опитувальника підліткового варіанту Шмішека, можна сказати, що у вихованців дитячого будинку нами зареєстрована лише циклотимічна акцентуація (55%), в той час як в учнів школи-інтернату на першому місці реєструвався екзальтований тип акцентуації — 52% спостережень (шкала захопленість), на другому місті — збудлива акцентуація (45%) на третьому циклотимічний та гіпертимний типи акцентуацій (41%).

   Таким чином, в ході аналізу виявлені індивідуальні відмінності та варіативність розподілу показників темпераменту, акцентуацій характеру та психічного темпу у вихованців дитячого будинку і дітей школи-інтернату, що опосередковано свідчить про різний рівень їх адаптованості.

   Проведеннякореляційного аналізу даних за результатами нашого дослідження дозволило визначити багатофакторність моделі адаптованості, яка структурово вірогідно відрізняється у вихованців дитячих будинків та дітей шкіл_інтернатів. Так, у вихованців дитячого будинку найбільша щільність зв'язків показників ДОН визначена за результатами опитувальника Шмішека за рахунок наявності високорангових коефіцієнтів кореляції між формуванням циклотимічної акцентуації характеру та предикатами розвитку у них неврозу (шкала «вегетативних розладів» та «порушень сну»). У дітей зі школиінтернату відсутня жорстка детермінація між показниками результатів ДОН та даними інших методик обстеження, а щільність та характер кореляцій ДОН має особливості за рахунок превалювання прямих видів зв'язків.

   Таким чином, структура та характер виразності показників, які визначають рівень адаптованості, у вихованців-дитячого будинку відрізняється від структури та спрямованості характеристик адаптованості учнів шкіл-інтернатів. Дати однозначну відповідь, у якій групі рівень адаптованості через прояви особливостей типологічних характеристик вищий чи нижчий, досить важко. Але структура, характер та напрямки зв'язків феномену адаптованості у вихованців дитячого будинку та школи-інтернату значно відрізняються, що, на нашу думку, пов'язано з активацією різних механізмів пристосування дітей в залежності від ступеня дефіциту батьківської опіки. За рахунок вірогідних даних щодо можливості формування у вихованців дитячого будинку межових субклінічних донозологічних феноменів, які є предикатами формування граничних нервовопсихічних і психосоматичних розладів, та існування сильних прямих кореляційних зв'язків даного чинника з формуванням циклотимічної акцентуації у цих дітей, можна вважати, що рівень адаптованості у вихованців дитячого будинку нижчий за такий в учнів шкіл-інтернатів.

Р’РёСЃРЅРѕРІРєРё

1. Виявлено варіативність показників темпераменту, характеру, психічного темпу у вихованців дитячого будинку та школи_інтернату, визначений різний ризик щодо формування межових симптомокомплексівта можливості розвитку неврозів у групах обстежених дітей в майбутньому, що дозволяє констатувати різний рівень адаптованості дітей раннього шкільного віку в залежності від різних умов життя — дитячий будинок або школа_інтернат.

2. Кореляційний аналіз дозволив показати наявність багатофакторної та різнорівневої структури феномену адаптації у вихованців дитячого будинку та учнів школиінтернату, де рівень адаптованості визначається перебудовою структурних елементів (психологічні чинники).


Ключові слова: вихованці дитячих будинків, діти шкіл_інтернатів, адаптація, психологічний розвиток.
Ключевые слова: воспитанники детских домов, дети школ-интернатов, адаптация, психологическое развитие.
Key words: inmates of children orphanages, pupils of boarding-schools, adaptation, psychological development.








Реклама:
главные новости
книги интернет магазин медицина, английский
билет автобус Европа
Транспортные новости и статьи
Книги верстка, макетирование, дизайн
интересные новости со всего мира
строительство и ремонт, недвижимость
chevrolet lacetti 5-дверный хэтчбэк | vertu signature ремонт телефона и диагностика при клиенте ремонт vertu ascent большой опыт нашего сервисного центра по ремонту телефона vertu ascent | магазин паджеро