Клінічне застосування препарату Лавомакс® в комплексній терапії жінок з хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу герпесвірусно-бактеріальної етіології

: 2010/10/14 | : Здоровье женщины

А.Г. Корнацька, О.Ю. Борисюк, Н.Є. Горбань
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України», м. Київ

Резюме. Проведене клініко-лабораторне дослідження ефективності використання індуктора інтерферону Лавомакс® (таблетки по 125 мг) виробництва фармацевтичної компанії «Нижфарм» в комплексній терапії 33 жінок віком 18–40 років з хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу герпесвірусно-бактеріальної етіології. Показано, що застосування імуномодулятора Лавомакс® характеризується задовільним комплаєнсом, супроводжується швидким стійким клінічним одужанням, зниженням частоти рецидивів хламідійної, уреоплазменної, мікоплазменної та кандидозної інфекцій, асоційованих з генітальним герпесом, у пацієнток даної категорії.

Резюме. Проведено клинико-лабораторное исследование эффективности использования индуктора интерферона — препарата Лавомакс® (таблетки по 125 мг) производства фармацевтической компании «Нижфарм» в комплексной терапии 33 женщин в возрасте 18–40 лет с хроническими воспалительными заболеваниями органов малого таза герпесвирусно-бактериальной этиологии. Показано, что использование иммуномодулятора Лавомакс® характеризуется удовлетворительным комплаенсом, сопровождается быстрым стойким клиническим
выздоровлением, снижением частоты рецидивов хламидийной, уреоплазменной, микоплазменной и кандидозной инфекций, ассоциированных с генитальным герпесом, у пациенток данной категории.

Summary. Clinical-laboratory research of using efficiency of the interferon inductor Lovamax® (tyrolon, pills for 125 mgs, production by pharmaceutical company «Nyjpharm») is conducted in complex therapy of 33 women of basic group in age 18–40 years with the chronic inflammatory genitals diseases of herpesvirus-bacterial etiology. The using of immunomodulator of Lovamax® characterized satisfactory complains, is accompanied by rapid proof clinical convalescence, decline of frequency of relapses herpesviral infection associated with chlamidia, ureoplasma, mycoplasma and candida.

Вступ

   Значна частота виникнення ускладнень, безсимптомний перебіг хронічних запальних захворювань статевих органів, широке розповсюдження та негативний вплив на репродуктивне здоров'я є основними причинами, що змушують фахівців розглядати урогенітальні інфекції як одну з важливих і актуальних проблем медицини [4].

   Останніми роками за частотою розповсюдження, різноманітністю клінічних проявів, тяжкістю ускладнень переважають змішані хламідійні, уреаплазменні, мікоплазменні інфекції, асоційовані з герпесвірусами (так звані віруснобактеріальні мікст-інфекції) [5]. Значну роль в патогенезі герпетичної інфекції та «вислизання» її через нечутливість до різних методів лікування (адже назва захворювання походить від давньогрецького herpetos — повзучий) відіграють фактори імунного захисту організму, зокрема, система інтерферону та цитотоксичні клітини, насамперед, природні кілери (NK-клітини). Поява та зростаюча кількість повідомлень, що свідчать про формування резистентних до дії аномальних нуклеотидів (ацикловір і фамвір, які блокують реплікацію вірусної ДНК) штамів герпесвірусу примушують дослідників все більше зусиль спрямовувати на пошук різних методів імунотерапії та клінічного застосування імуномодулюючих препаратів. Найбільш дослідженими індукторами інтерферону є похідні акридону та низькомолекулярних флуоренонів, наприклад, тилорон, описаний

    Майером та Крюгером ще у 1970 році [6]. Крім цього, тилорон через систему інтерферонів стимулює синтез антитіл, фагоцитоз, макрофаги та NK-клітини. У СРСР тилорон був синтезований у 1975 році у Фізико-хімічному інституті АН УРСР (м. Одеса) під керівництвом академіка О.В. Богатського [3].

   Мета дослідження — вивчити клінічну ефективність застосування препарату Лавомакс® виробництва фармацевтичної компанії «Нижфарм» в комплексній терапії жінок з хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу герпесвірусно-бактеріальної етіології.

Матеріал і методи дослідження

   В основу наукової роботи були покладені дані клініколабораторного обстеження 33 жінок з хронічними запальними захворюваннями геніталій герпесвірусно-бактеріальної етіології (основна група) до і після лікування; групу порівняння склали 32 здорових жінки без клінічних проявів генітальних інфекцій, що підтверджувалося результатами лабораторних досліджень.

    При вивченні показників мікробіоценозу статевих шляхів визначалися видовий і кількісний склад мікрофлори у обстежених жінок.

    Для культивування вилучених зразків слизу використовували коров'ячий, жовчно-сольовий, шоколадний агари, середовища Ендо, Плоскірева, Сабуро, тіогліколеве та MRS для лактобацил методом секторного висіву на щільні середовища, що дозволяло визначити ступінь мікробного обсіменіння та виявити максимально можливий спектр аеробної, факультативно-анаеробної і анаеробної мікрофлори. Ідентифікація лактобактерій, пептострептококів, бактероїдів, пептококів, фузіформних бактерій проводилася за морфотінкторіальними та культуральними властивостями.

    Кількість мікробних клітин визначалася після підрахунку колоній та подальшого переведення отриманих даних в десятичні логарифми.

   Діагностику хламідіозу здійснювали імуноферментним методом за допомогою тест-систем «ХламіБест» (Новосибірськ) і методом бактеріоскопії (зафарбовування препаратів за Гімза-Романовським). Мікоплазми (уреаплазми) виявлялися імунофлюоресцентним і культуральним методами шляхом висіву матеріалу в середовище плаценти (з урахуванням проби на уреазу). Діагностика гарднерельозу здійснювалася за допомогою рН-метрії виділень, а також амінотесту та бактеріоскопії з метою підрахунку кількості виявлених «ключових» клітин. Герпетичне інфікування визначалося шляхом проведення вірусологічних досліджень. Виявлення антигена до вірусу простого герпесу 2-го типу (АГ ВПГ-2) проводилося за методом

    Кунса в прямій модифікації з використанням типоспецифічного флуоресцентного імуноглобуліну до ВПГ-2 виробництва НДІ грипу РАМН (м. Санкт-Петербург) із використанням люмінесцентних мікроскопів МЛ-2А та Люмам-2, що дозволило не тільки виявити присутність специфічного АГ в клітинах епітелію, а також його типову локалізацію в структурних ланках клітин.

    Сироватка крові на наявність специфічних антитіл (АТ) до імуноглобулінів (Ig) ВПГ-2 досліджувалася методом ІФА за допомогою імуноферментних тест-систем фірми «Novum diagnostica» (Німеччина) і стрипового імуноферментного аналізатора «Stat fax-300» (США) при довжині хвилі 450 нм.

    Дослідження методом ПЛР виконувалися в ліцензованих МОЗ України лабораторіях, які пройшли акредитацію Укрметртестстандарту, за допомогою тест-систем для ампліфікації гомологічних фрагментів ДНК ВПГ-2, хламідій та мікоплазм.

    Визначення імунного статусу здійснювалося шляхом залучення зразків венозної крові та цервікального слизу. Для оцінки кисневозалежної метаболічної активності фагоцитарних клітин застосовувався НСТ-тест [1]. Активність (показник фагоцитозу, %) та інтенсивність (індекс фагоцитозу) нейтрофільних лейкоцитів визначали за методикою К. Patterson-Delfield та P.I. Lehrer [8]. Концентрацію імуноглобулінів класів G, М і А в сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії в гелі [7].

    Вміст лізоциму визначали методом радіальної імунодифузії із застосуванням сухого порошку однодобової культури Micrococcus lyzodeificus [2].

    Поряд із цим, узагальнення даних сучасної літератури дозволило розробити комплекс лікувально-профілактичних заходів для забезпечення ефективної терапії хронічних запальних захворювань органів малого тазу у жінок з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями в системі заходів планування сім'ї.

    При рецидивуванні герпесвірусної інфекції усі хворі основної групи отримували ацикловір (по 5–10 мг/кг маси тіла 3 рази на добу протягом 5–10-ти днів внутрішньовенно крапельно в залежності від стадії вірусної активації) з наступним підтримуючим прийомом препарату до зникнення клінічних проявів (по 200 мг 2 рази на добу), курс — не менше 20-ти діб.
 
    Місцево препарат використовувався у вигляді мазі. Одночасно з ацикловіром пацієнткам призначався імуномодулятор Лавомакс® (по 125 мг 2 рази на добу протягом 2_х днів поспіль, в подальшому — кожні 48 год). Слід зазначити, що ацикловір та Лавомакс® не викликали у хворих небажаних реакцій і відмічалися хорошою переносимістю.

    На третю добу від початку противірусної терапії хворим призначалася етіотропна антибіотикотерапія з урахуванням даних антибіотикограми і особливостей фармакокінетики. Як правило, застосовувалися цефалоспорини ІІІ–ІV покоління або фторхінолони, ефективність та безпечність яких в середньотерапевтичних дозах доведена.

    При виявленні урогенітального хламідіозу, міко- та уреаплазмозу призначалися макроліди (хемоміцин, клацид, роваміцин) або вільпрафен (джозаміцин). При наявності асоціацій з анаеробною інфекцією, гарднерельозом або бактеріальним вагінозом застосовувся метронідазол (по 0,5 г 2 рази на добу внутрішньовенно протягом 5-ти днів).

    Крім того, з метою профілактики кандидомікозу усім хворим рекомендувався пероральний прийом одного з протигрибкових препаратів, а саме: кетоконазол — по 0,2–0,4 мг одноразово або флуконазол — по 50 мг 1 раз на добу (залежно від ступеня вираженості грибкової інфекції).

    Клітини епітелію швидше звільняються від інфекційного агента в присутності нормальної флори, тому з метою відновлення порушень біоценозу слизової одразу після антибіотикотерапії хворим призначали еубіотики (лактобактерин, вагілак, біфідумбактерин), а також синергісти антиоксидантів (аскорбінова і глютамінова кислоти, полівітамінні препарати в загальноприйнятих дозах) протягом 2–4-ти тижнів. Лікування одночасно проходили обидва статеві партнери.

   Лабораторний контроль ефективності лікування проводився не раніше, ніж через 1 місяць після лікування. Результати обстеження пацієнток у динаміці лікування занотовувалися в індивідуальних реєстраційних картах, які згодом представлялися у вигляді електронних таблиць комп'ютерної програми «MS Excel» для подальшої статистичної обробки.
  
    Достовірність отриманих результатів оцінювалася за різноспрямованим непараметричним t-критерієм Ст'юдента, а різниця процентних співвідношень оцінювалася за допомогою a-критерія Фішера; відмінності вважалися достовірними при p<0,05.

Результати досліджень та їх обговорення

   Середній вік пацієнток основної групи становив 27,1±3,5 років, а показник у групі порівняння — 28,4±3,8 років. Переважна більшість жінок обох груп були міськими мешканками: 91,2% — в основній групі та 86,1% — у групі порівняння. Тобто за віком та умовами проживання групи спостереження не відрізнялися.

    В основній групі головним проявом захворювання були скарги на біль у нижній частині живота, які турбували 23 (69,7%) жінок, на біль у попереку скаржились 9 (27,3%) пацієнток. У більшості випадків (81,8%) біль носив періодичний характер, що був пов'язаний із менструальним циклом у 17 (56,7%) випадках. Білі турбували 18 (60%) жінок, свербіж відмічали 13 (43,3%), дизуричні розлади — 11 (33,3%). Середня тривалість захворювання склала 4,8±0,6 років. У жінок групи порівняння вищезазначених скарг не відмічалося.

   Вивчення особливостей становлення менструальної функції також не виявило відмінностей між групами обстежених жінок. Так, середній вік менархе становив 13,3±0,3 років у жінок основної групи та 13,2±0,3 років — у групі порівняння, менструальний цикл усталився одразу у 56,1% пацієнток основної групи та у 61,5% групи порівняння, середня тривалість менструального циклу становила 28,9±0,6 і 29,8±1,5 днів відповідно, середня тривалість менструації — 4,8±0,2 і 4,7±0,2 дні.
   
    Таким чином, проведений аналіз даних клінічного обстеження жінок з хронічними запальними захворюваннями внутрішніх статевих органів герпесвірусно-бактеріальної етіології показав, що генітальна герпетична інфекція у жінок в сучасних умовах часто не має ранніх специфічних клінічних проявів і маскується ознаками неспецифічної бактеріальної інфекції: больовим синдромом, білями та свербежем зовнішніх геніталій.

     Оцінка біоценозу піхви у жінок з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями свідчить про суттєві дисбіотичні зміни мікроекології у таких хворих. Асоціації різних видів умовно-патогенної мікрофлори (стафілококи, стрептококи, ентеробактерії, коринебактерії, псевдомонади) були виявлені у 25 (75,8%) обстежених. Зареєстровано високу частоту контамінації піхви грибами роду Candida — 6 (48,5%) випадків. Достатньо часто висівались мікроорганізми, що мали патогенні властивості (гемолітичний стафілокок, золотистий стафілокок, кишкова паличка з гемолітичними властивостями).



   Патогенний стафілокок у вигляді чистої культури виявлявся у 4 (12,2%) хворих основної групи, в асоціації з стрептококом — у 2 (6,6%), з кишковою паличкою — у 4 (12,2%), з грибковою флорою — у 5 (15,2%) (табл. 1). У цій групі гемолітичний епідермальний стафілокок був виділений у вигляді монокультури у 6 (18,2%) пацієнток, у поєднанні з стрептококом — у 7 (21,2%), з кишковою паличкою — у 3 (9,1%), з грибковою флорою — у 8 (24,4%).

    Епідермальний гемолітичний стафілокок в асоціації з стрептококом виявлено у 6 (18,2%) хворих, з кишковою паличкою — у 5 (15,2%), з грибковою флорою — у 4 (12,1%).

   Псевдомонади, в тому числі синьогнійна паличка, визначалися у 3 (9,1%) жінок основної групи, в тому числі, у 2 (6,6%) — в асоціації з іншою мікрофлорою. У жінок групи порівняння псевдомонади були виявлені у 1 (3,1%) жінки, а в асоціаціях також у 1 (3,1%) пацієнтки. У 11 (33,3%) обстежених основної групи визначалися пептококи, бактероїди, фузіформні бактерії, у групі порівняння зазначена анаеробна мікрофлора виявлялася у 8 (24,4%) жінок.

    Слід зазначити, що велике негативне значення має зниження показників контамінації піхви лактобацилами. Відсутність лактобацил було зареєстровано у 28 (84,8%) обстежених жінок, у інших пацієнток спостерігалося зменшення їх концентрації до lg3,2 КОЕ/мл. Відомо, що лактобацили виступають як антагоністи до багатьох умовно-патогенних бактерій, стимулюють синтез секреторного IgА та лізоциму, приймають участь в синтезі вітамінів В1, В6 і B12, пригнічують токсичність деяких мікроорганізмів, продукують речовини антибіотичного характеру (коліцини, мікроцини, пестицини, піоцини та ін.).

    Гарднерели були виявлені у 12 (35,4%) обстежених основної групи та у 9 (28,1%) жінок групи порівняння. Їх присутність вказує на формування бактеріального вагінозу і збільшення концентрації пептококів, бактероїдів, стрептококів, а також зниження вмісту лактобацил. Концентрація виділеної умовно-патогенної мікрофлори у обстежених хворих до лікування досягала діагностичного рівня — lg4,2–4,9 КОЕ/мл (табл. 2).


   Бактерії роду Mobiluncus були виявлені у 8 (24,4%) хворих основної групи та у 6 (18,8%) жінок групи порівняння. Mobiluncus сприяє розвитку вагінозу, має здібність прикріплюватись до поверхні епітеліальних клітин та виділяти ферменти (муциназу, нейрамінідазу), які сприяють розвитку інфекції у шийці матки.

   У 6 (18,1%) обстежених жінок з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями було діагностовано хламідіоз. Уреаплазми були виділені у 8 (24,4%) жінок основної групи, в тому числі в асоціаціях з стафілококовою інфекцією — у 2 (6,6%), у поєднанні з кишковою інфекцією — у 2 (6,6%), з грибковою флорою — у 3 (9,1%), з гарднерельозом — у 1 (3,3%). В групі порівняння уреаплазми були виявлені у 2 (6,2%) жінок, в тому числі в асоціаціях з стафілококовою інфекцією — у 1 (3,1%), з кишковою паличкою — у 1 (3,1%).

   Встановлено, що герпесвірусне інфікування хворих основної групи суттєво поглиблює зміни біоценозу піхви та цервікального каналу, ніж у жінок групи порівняння. У останніх з меншою частотою реєструвалася наявність умовно-патогенної флори з гемолітичними або плазмокоагулюючими властивостями, рідше діагностувалося кандидозне інфікування. Кількісні показники контамінації піхви лактобацилами були знижені, але зберігались на більш високому рівні, ніж у хворих з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями (lg4,8 КОЕ/мл).

   Таким чином, проведені дослідження свідчать, що у жінок з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями спостерігалися достовірне підвищення кількості умовно-патогенної мікрофлори, висока частота бактеріальних асоціацій та кандидозу, а також зменшення концентрації лактобацил.

   Проведені після закінчення курсу терапії бактеріологічні дослідження показали, що у жінок з герпесвірусним інфікуванням в цілому зменшився спектр виділеної умовно-патогенної мікрофлори. Частота виявлення 2 або 3-компонентних асоціацій знизилась від 75,8 до 24,2% випадків, також до складу асоціацій з меншою частотою входили гемолітичні форми кокової мікрофлори та кишкової палички. Концентрація коків та ентеробактерій знизилась до lg3,1–3,8 КОЕ/мл і наближалася до показників у здорових осіб. Під впливом лікування частота виявлення грибів роду Candida зменшилася від 48,5 до 9,1%, а їхня кількість не досягала діагностичного рівня (lg3,2 КОЕ/мл) Усе це свідчить про позитивний вплив запропонованої авторами комплексної терапії із застосуванням препарату Лавомакс®, що виражалося нормалізацією бактеріального спектра піхви та елімінацією грибів роду Candida.

   Після закінчення курсу лікування спостерігалося достовірне підвищення концентрації лактобацил у зразках із статевих органів обстежених пацієнток — lg4,9±0,5 КОЕ/мл (р<0,05). Частота висівання лактобацил із піхви хворих збільшилась з 16,2 до 87,9% (табл. 3).



   Застосування комплексної терапії у жінок з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями супроводжувалось зниженням частоти діагностування хламідіозу (2% випадків), уреаплазмозу (3%) та гарднерельозу (3%). Під впливом проведеного лікування у жінок основної групи поліпшилася динаміка контамінації статевих шляхів нормальною мікрофлорою, нормалізувалися показники висіву умовнопатогенної мікрофлори та грибів роду Candida. В цілому мікробіологічна санація відмічалася у 87,9% обстежених хворих з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями, що дозволяє рекомендувати розроблений комплекс терапії для широкого застосування в клінічній практиці.

   Критеріями оцінки стану імуннологічної реактивності є показники НСТ-тесту та фагоцитозу, які характеризують перетравлюючу та поглинальну функції нейтрофільних гранулоцитів щодо збудників запального процесу.

  

    Отримані результати свідчать про наявність суттєвих змін фагоцитарної активності нейтрофілів у обстежених жінок (табл. 4). Так, при інфікуванні вірусно-бактеріальними асоціаціями спостерігалося достовірне зниження показників фагоцитозу (функція поглинання) при збереженні фізіологічної здатності перетравлювати мікроорганізми (дані спонтанного НСТ-тесту).

  Проте слід зазначити, що при такому зниженні активності фагоцити неспроможні якісно здійснювати функцію поглинання та знешкодження збудників запальних процесів. Доказом цього є виявлене зниження потенційної здатності нейтрофілів щодо завершення фагоцитозу (показник стимульованого НСТ-тесту), яка у 36,2±1,2% жінок основної групи була достовірно нижчою у порівнянні з такою у групі порівняння — 46,0±3,2% (р<0,05).

   Аналіз вмісту специфічних та неспецифічних факторів системного імунітету показав, що для жінок основної групи характерним було достовірне зниження середнього рівня IgМ порівняно з таким у групі порівняння — 1,06±0,05 проти 1,6±0,2 г/л відповідно (р<0,05). Зниження концентрації IgМ в сироватці крові у жінок з герпесвірусно-бактеріальною інфекцією можна пояснити його наявністю у великій кількості в цервікальному слизові (0,61±0,11 г/л) за його відсутності у здорових жінок, можливо, за рахунок порушення бар'єрних властивостей слизових оболонок при вірусному інфікуванні. При цьому показники вмісту IgG, IgА та основного бактерицидного фактора (лізоциму) в сироватці крові практично не змінювалися.

    При обстеженні хворих основної групи через 1 місяць після лікування відмічалося підвищення показників функції поглинання нейтрофілів (активність фагоцитозу) і збереження здатності перетравлювати мікроорганізми (дані спонтанного НСТ-тесту). У цих жінок спостерігалася нормалізація фагоцитарної активності, а також підвищення рівня IgM, р<0,05. Такі зміни вказують на позитивний вплив препарату Лавомакс® на функцонування фагоцитів.

   Результати дослідження цервікального слизу показали достовірне підвищення вмісту імуноглобулінів (sIgA, IgG, IgA, IgМ) у хворих з герпесвірусно-бактеріальною інфекцією у порівнянні з таким у групі здорових жінок, що свідчить про активізацію процесів локального захисту (табл. 5).



   Після проведеного лікування хворих з герпесвіруснобактеріальною інфекцією спостерігалося достовірне зниження рівнів IgG та IgM, тенденція щодо зниження вмісту IgA, нормалізація показників системного та місцевого імунітету у більшості хворих, що свідчить про ефективність проведеної терапії. Хворі, у яких відмічалося різке пригнічення імунної активності потребують подальшого спостереження та відповідної реабілітаційної терапії із використанням імунотропних препаратів.

    Таким чином, дані, отримані в результаті дослідження імунного статусу у жінок з герпесвірусно-бактеріальними інфекціями, свідчать про порушення імунологічної реактивності, що сприяє зростанню рівня інфекційних захворювань статевих органів й подальшій хронізації запального процесу.

     До лікування у 25 (75,8%) жінок основної групи спостерігалося психоемоційне напруження, пов'язане з відчуттям власної неповноцінності, хвилюваннями щодо ефективності та результативності терапії. Після проведення комплексної протизапальної терапії у пацієнток покращилося суб'єктивне самопочуття, поліпшився психоемоційний стан та підвищилась самооцінка особистості — 22 (66,7%) випадків. Також у таких жінок спостерігалися нормалізація загального стану, покращення суб'єктивного сприйняття власного здоров'я, зниження маніфестацій клінічних симптомів патології.

    Через 1 місяць після закінчення курсу терапії було проведене повторне вірусологічне обстеження усіх жінок основної групи. Отримані результати обстеження на наявність ВПГ-2 після лікування свідчать про зниження частоти інфікованості ВПГ-2 та зменшення активності накопичення вірусу у зразках, отриманих із піхви пацієнток цієї групи (табл. 6).


   Що стосується визначення специфічних герпетичних антитіл, то у хворих жінок відмічалося зменшення їх кіль кості. Так, у хворих з поєднанням активної форми перебігу генітального герпесу і бактеріальної інфекції позитивна динаміка щодо вмісту антитіл до імуноглобулінів класу G (АТ IgG) після лікування спостерігалося у 18 (85,7%) обстежених проти 33 (100,0%) — до лікування.

    Також після лікування рідше виявлялися високі рівні IgG. Так, якщо до лікування рівень IgG>30 Nu (умовна одиниця поглинання) був визначений у 5 (15,2%) жінок основної групи, то після лікування у таких концентраціях він не визначався. Після проведеного лікування у пацієнток основної групи з активною формою ВПГ-2 відмічалося зниження частоти виявлення антитіл до імуноглобулінів класу М (АТ IgМ). Висока концентрація IgМ (>30 Nu) до лікування спостерігалася у 6 (18,2%) жінок, а після лікування такий вміст імуноглобулінів цього класу не був зареєстрований в жодному випадку.

   Таким чином, запропонована схема комплексного лікування з використанням препарату Лавомакс® сприяла зменшенню частоти виявлення усіх маркерів герпесвірусної інфекції. Так, частота виявлення антигену ВПГ-2 у жінок основної групи зменшилася на 61,9% у матеріалах, отриманих із піхви пацієнток, та на 76,2% — із цервікального каналу. Активність накопичення антигену майже у всіх зразках становила «+» або «++», що свідчить про зменшення реплікації ВПГ-2 та перехід інфекції в стадію ремісії.

   Також зменшилася частота виявлення специфічних антигерпетичних антитіл у хворих основної групи: IgG — на 14,3%, IgМ — на 66,6%. Крім того, у цій групі спостерігалося зниження концентрації виявлених імуноглобулінів. Отже, усе вищезазначене вказує на ефективність запропонованих схем лікування хворих з генітальним герпесом.

Висновки

1. Використання препарату Лавомакс® (таблетки по 125 мг) у комплексній терапії жінок з хронічними запальними захворюваннями геніталій герпесвірусно-бактеріальної етіології є безпечним та ефективним, що підтверджено результатами проведеного клініко-лабораторного дослідження.
2. При застосуванні Лавомаксу® випадків відміни препарату через побічні небажані реакції зареєстровано не було, усі пацієнти відмічали хорошу переносимість зазначеного лікарського засобу.
3. Лавомакс® є ефективним лікувальним засобом і має виражений імуномоделюючий ефект, що дає підстави рекомендувати його при комплексному лікуванні інфекцій, що поширюються статевим шляхом і супроводжуються імуносупресивними станами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гордиенко С.М. Сравнительная оценка результатов теста восстановления нитратного тетразолия при микроскопическом и спектрофотометрическом вариантах метода с различными солями тетразолия // Лаб. дело.— 1983. — № 2. — С. 21—23.
2. Мотавкина Н.С., Ковалев В.М., Шаронов А.С. Микрометод количественного определения лизоцима // Лаб. дело. — 1979. — № 12. — С. 722—724.
3. Про синтез 2,7_біс[2_(діетіламіно)етокси]флуоренону-9 / О.В. Богатський, А.І. Грень, Л.О. Литвинова та ін. // Доп. АН УРСР. — 1976. — № 7 (сер. Б.) — С. 610—611.
4. Рыбалкин С.Б., Рыбалкин С.Б. Альтернативные подходы к терапии урогенитальных заболеваний с целью сохранения репродуктивного здоровья: Метод. рекомендации. — СПб., 2000. — 46 с.
5. Орджоникидзе Н.В., Тютюнник В.Л., Марченко Л.А. Генитальный герпес (этиология, патогенез, клиника, диагностика, планирование беременности) // Акушерство и гинекология. — № 3. — 2001. — С. 61—63.
6. Mayer G.D., Krueger R.F. Antiviral activity of bis_DEAE_fluorenone, an oral interferon inducer // Fed. Proc. — 1970. — V. 29, № 2. — P. 635—640.
7. Mancini G., Carbonare A., Heneman G. Immunological quantitation of antigens by single radial diffusion // Immunochemistry. — 1965. — V. 2, № 4. — P. 235—254.
8. Patterson_Delfield, Lehrer P.I. A simple microscopic method for identifying and quantitation phagocytic cells in vitro // J. Immunol. Meth. — 1977. — № 18. — Р. 377—379.

Ключові слова: хронічні запальні захворювання жіночих статевих органів, генітальний герпес, Лавомакс® (тиролон).
Ключевые слова: хронические воспалительные заболевания женских половых органов, генитальный герпес, Лавомакс® (тиролон).
Key words: chronic inflammatory diseases of genitals, herpesvirus, Lovamax® (тyrolon).




:
.

:
http://old.medexpert.org.ua/modules/myarticles/article_storyid_614.html

:


.
.