Р’РЎРўРЈРџ
Гіперестезія дентину (ГД) – це патологічний стан, що характеризується короткочасним гострим болем, який виникає внаслідок дії термічних, хімічних і механічних подразників на відкриту поверхню дентину й не може бути віднесений до будь-якої іншої форми зубних дефектів чи захворювань.

Особливою формою ГД є цервікальна, виникнення та подальший перебіг якої безпосередньо пов'язані із захворюваннями тканин пародонту (Г.Ф. Білоклицька, 2003–2007). Розповсюдженість цервікальної гіперестезії (ЦГ) серед пацієнтів із захворюваннями пародонту сягає від 25,9 до 68,4–98 %, при цьому вік хворих за останні роки значно знизився (25–49 років), що підкреслює не тільки медичну, а й соціальну значущість цієї проблеми. Больові відчуття, що виникають у хворих переважно в ділянці шийок зубів та оголених коренів, у ряді випадків домінують у клінічній картині стоматологічних захворювань, ускладнюють прийом їжі й досить часто є основною причиною страждання хворих. Одночасно встановлено, що тільки половина хворих із ГД звертається по допомогу до лікарів-стоматологів і тільки половина з них отримує відповідні рекомендації з лікування. Практичні лікарі-стоматологи одностайно вказують на складність лікування та профілактики ЦГ. Останнє зумовлено недостатнім усвідомленням патогенетичних механізмів, які лежать в основі виникнення цієї форми гіперестезії. Це у свою чергу призводить до значної кількості рецидивів захворювання після проведення терапії. Тому покращення лікувальної допомоги хворим із ЦГ можна досягти тільки на основі використання нових патогенетично обґрунтованих підходів до комплексного лікування, в основі яких лежить вивчення механізмів розвитку ЦГ з розкриттям можливих несприятливих умов її перебігу.

У методичних рекомендаціях представлено сучасні погляди на етіологію та патогенез ЦГ. Наводяться особливості її клінічного перебігу. Представлені патогенетично обґрунтовані диференційовані підходи до комплексного лікування ЦГ, які передбачають використання місцевих і загальних заходів з доведеною терапевтичною ефективністю.

Широке впровадження зазначеної комплексної терапії буде сприяти не тільки підвищенню ефективності лікування хворих із ЦГ, а і профілактиці можливих рецидивів захворювання.

Методичні рекомендації призначені для лікарів-стоматологів.


ТЕРМІНОЛОГІЯ ТА КЛАС�ФІКАЦІЯ

Складні, до кінця не з'ясовані етіологія та патогенез ГД зумовлюють численні термінологічні та сутнісні розбіжності у визначенні як самої гіперестезії, так і її різноманітних форм. Клінічно гіперестезія характеризується виникненням надмірного болю у відповідь на дію звичайних подразників унаслідок оголення дентину. Однак візуально дентин у зубах, що мають гіперчутливість, не відрізняється від нечутливого дентину, а гістопатологічний стан пульпи в зубах із ГД все ще точно не встановлений, незважаючи на достатню кількість робіт цього напряму.

Приймаючи до уваги ці факти, M. Addy (2000, 2002) доходить висновку, що термін «гіперестезія дентину» виявляється як мінімум неточним чи зовсім не підходить для змалювання цього стану. Інші автори у свою чергу вважають, що «чутливість дентину» є більш коректним терміном, з поправкою на те, що, хоча дентин сам по собі не може бути чутливим, але подразники, які діють на його поверхню, викликають відповідь з боку пульпарних нервів. Саме ці міркування зумовлюють використання в літературі термінів «гіперестезія», «гіперчутливість» чи «чутливість».

Інші терміни, які описують ГД, були сформовані шляхом заміщення терміна «дентинна» словами «цервікальна», «коренева», «твердих тканин зубів», «цемент» тощо. Така практика призвела до утворення значної кількості термінів, які означають практично один і той же стан.

Що стосується термінологічного врахування локалізації гіперестезії, то в основному вона неточна, оскільки гіперестезія дентину може виникати в будь-якій зоні зуба. Але слід зазначити, що при захворюваннях тканин пародонту найбільш часто уражається саме пришийкова ділянка чи поверхня кореня зуба на вестибулярній поверхні. Цікавим є той факт, що визначення «чутливість кореня» було прийнято на з'їзді Європейської федерації періодонтології (2002) для змалювання чутливості зубів при пародонтиті до й після консервативного та хірургічного лікування.

Багаторічні клінічні спостереження за хворими з гіперестезією твердих тканин зубів дали нам змогу диференціювати в залежності від зони локалізації коронкову, пришийкову (цервікальну), кореневу та комбіновану (коронково-пришийкову, пришийково-кореневу) форми гіперестезії (Г.Ф. Білоклицька,1996, 2003–2007). З нашої точки зору, наявність специфічних морфологічних ознак і клінічних особливостей перебігу гіперестезії, що виникає у хворих на генералізований пародонтит, є підґрунтям для визначення самостійної клінічної форми гіперестезії дентину – цервікальної гіперестезії.

Найбільш зручною класифікацією ГД для практичних лікарів вважається класифікація гіперестезії дентину Ю.А. Федорова (1981), яка дається нижче з деякими уточненнями:

А. За розповсюдженістю

1. Локалізована форма.
2. Генералізована форма.

• Сѓ ділянці каріозних порожнин;
• після препарування Р·СѓР±Р° РїС–Рґ РєРѕСЂРѕРЅРєСѓ, вкладку та С–РЅ.;
• РїСЂРё патологічному стиранні твердих тканин Р·СѓР±Р°;
• РїСЂРё неякісній полімеризації фотополімерних пломб, усадці матеріалу, розгерметизації реставрацій;
• РїСЂРё надмірному кислотному протравлюванні та залишку незмитої кислоти;
• РїСЂРё токсичному впливі пломбувального матеріалу;
• РїСЂРё клиноподібних дефектах;
• РїСЂРё ерозії емалі Р·СѓР±Р°.

• РїСЂРё оголенні шийки кореня Р·СѓР±С–РІ (локалізований пародонтит);
• РїСЂРё РґС–С— демінералізуючих факторів РЅР° інтактну емаль;
• РїСЂРё оголенні шийки кореня Р·СѓР±С–РІ (генералізований пародонтит);
• РїСЂРё загальних порушеннях РІ організмі.

1. Белоклицкая Г.Ф. Возможность устранения цервикальной гиперестезии при использовании зубной пасты «Sensodyne-F» // Современная стоматология. – 2002. – № 4. – С. 31–34.
2. Білоклицька Г.Ф., Копчак О.В. Клінічні особливості гіперестезії дентину в пацієнтів із захворюваннями пародонту // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. – 2003. – Вип. 14. – Кн. 2. – С. 453–455.
3. Белоклицкая Г.Ф., Копчак О.В. О механизмах развития цервикальной гиперестезии и возможных путях ее устранения // Современная стоматология. – 2006. – № 1. – С. 65–69.
4. Белоклицкая Г.Ф., Копчак О.В. Клинико-лабораторное обоснование алгоритма диагностических и лечебных действий при цервикальной гиперестезии, сопутствующей заболеваниям тканей пародонта // Современная стоматология. – 2006. – № 3. – С. 49–53.
5. Косенко К.Н., Терешина Т.П. Профилактическая гигиена полости рта. – Одесса, 2003. – 296 с.
6. Поворознюк В.В. Ультразвуковая денситометрия в оценке структурно-функционального состояния костной ткани // Проблеми остеології. – 1999. – Т. 2, № 3. – С. 35–45.
7. Поворознюк В.В., Мазур �.П. Костная система и заболевания пародонта. – К., 2003. – 446 с.
8. Радван-Очко М. Гіперчутливість шийок зубів: етіологія та лікування // Новини стоматології. – 2003. – № 4 (37). – С. 41–43.
9. Федоров Ю.А., Дрожжина В.А. Клиника, диагностика и лечение некариозных поражений зубов. Новые данные о распространенности, клинике и особенностях лечения некариозных поражений зубов // Новое в стоматологии. – 1997. – № 10 (специальный выпуск). – 145 с.
10. Шварцнау В.�., Макаренко О.А., Деньга О.В. Нормализация минерального обмена в полости рта при лечении гиперестезии зубов // Вісник стоматології. – 2005. – С. 71–75.
11. Addy M. Dentine hypersensitivity: new perspectives on an old problem // International Dental J. – 2002. – Vol. 52, N 5. – P. 367–375.
12. Banoczy J. Dentinу hypersensitivity and its significance in dental practice // Fogorv. Sz. – 2002. – Vol. 95, N 6. – Р. 223–228.
13. Haywood V.B. Dentine hypersensitivity: bleaching and restorative considerations for successful management // Dentine hypersensitivity: new perspectives on an old problem // International Dental J. – 2002. – Vol. 52, N 5. – P. 367–375.
14. Kielbassa A.M. Dentine hypersensitivity: Simple steps for everyday diagnosis and management // International Dental J. – 2002. – Vol. 52, N 5. – P. 394–396.